«Архітектура – єдність користі, міцності та краси»

                                              Марк Поліон Вітрувій,

                                               римський архітектор 2-ї половини 1 ст. до н.е.

       Архітектура України приголомшливо красива і відрізняється унікальним стилем. Зовнішній вигляд кожної будівлі відображає задум автора і культурні цінності народу. Сьогодні відзначається День української архітектури, а, також, професійне свято містобудівників. У цей день вручаються Державні премії в галузі архітектури.

     В суто практичному розумінні, робота архітекторів полягає в створенні середовища для проживання людей. Але насправді, архітектура — це набагато більше, ніж просто будівлі, адже недарма професію архітектора вважають одночасно наукою та мистецтвом. Архітектурні об’єкти є важливою частиною історії та кожної з національних культур, тому що віддзеркалюють певні уявлення й цінності, свідчать про розквіт та занепад цивілізацій. Не є винятком і українська архітектура — самобутня, наповнена національними особливостями, вона робить нашу країну справжньою скарбницею архітектурних шедеврів. Вітчизняній архітектурі присвячено спеціальне свято — День архітектури України, який щорічно відзначають 1 липня.

       Прийнято вважати, що архітектурне мистецтво на території України почало розвиватися в період Київської Русі. Тогочасні міста традиційно були укріплені оборонними спорудами, а в центрі поселення, який звався «дитинцем», розміщувалися тереми князів і житла городян. Основним будівельним матеріалом слугувало дерево, камінь використовували значно рідше.

    Найгарнішими будівлями Київської Русі були храми — в більшості пірамідальної форми, з гладкими стінами, прикрашеними цегляними або кам’яними деталями, що надавало споруді ошатності. Також в якості декору наші предки використовували живопис та мозаїку. Прикладом виразності силуету й декоративного оздоблення фасадів того часу може слугувати П’ятницька церква в Чернігові, яку було споруджено в кінці XII століття. Композиції храмів поступово набували більш струнких форм у вигляді куба, завершеного високою циліндричною основою купола.

    В кінці XVII – на початку XVIII століття на наших землях сформувався новий стиль — українське бароко. Будівлі цього стилю вирізняються м’якими формами та врівноваженою композицією, а також, декоративним оздобленням, яке має чіткий посил до народного мистецтва.

       Шедевром бароко вважається п’ятиглавий Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві, який має надзвичайну чистоту пропорцій та витончену гармонію форм. Прояви стилю українського бароко мають певні відмінності в залежності від регіонів. Наприклад, у формах Троїцького монастиря в Чернігові помітний вплив російських архітектурних традицій, натомість,  в соборі Святого Юра у Львові переважають деталі, характерні для західноєвропейських споруд.

     З кінця XVIII століття бароко в українській архітектурі почав витіснятися класицизмом. Такі міста, як Херсон, Одеса, , Катеринослав та Миколаїв були збудовані під впливом цього стилю — з геометрично чіткою системою вулиць. З’являлися визначні архітектурні об’єкти і в інших містах, серед них будівля університету в Києві архітектора Вікентія Беретті, Кругла площа в Полтаві, спроектована Михайлом Амвросимовим та  Андріяном Захаровим, палац в Батурині архітектора Чарльза Камерона.

      Взагалі, в забудові українських міст чітко відслідковуються різні епохи, особливо в містах з давньою історією, таких як Київ, Чернігів, Львів, Луцьк, Кам’янець-Подільський. Великий вплив на забудову мали й природні фактори нашої країни — приміром, на українському півдні поселення розташовані досить компактно, тоді як для Карпат характерна розосередженість.

       На початку XX століття в Україні з’явилися нові архітектурні стилі — модерн та необароко. Найбільш яскраво ці стилі відображені в спорудах архітекторів Владислава Городецького, Василя Кричевського, Сергія Тимошенка, Володимира Максимова, Павла Альошина.  Будинок з химерами в Києві, споруда Полтавського губернського земства, церква Святого Андрія у Львові, храм Святого Георгія Переможця на Козацьких могилах під Берестечком — серед багатьох інших ці творіння талановитих майстрів прикрасили собою українські міста.

       Будівля Лебединського  краєзнавчого музею має не менш багату історію, ніж сам Лебедин та є пам’яткою архітектури ХІХ століття.

       Фасад оформлений рустованими пілястрами, по горизонталі фасад оперезаний карнизами. На  південному фасаді карниз прикрашений фронтонами з декоративними кованими решітками. Вікна та двері прикрашені наличниками. В цілому оформлення фасаду характерне для провінційної еклектики ХІХ ст. 

        З моменту свого зведення (1820 рік) вона приміряла на себе ролі сторожового поста: розташовувалися поліцейські та жандарми Лебединського повіту; будинку для приїжджих, гуртожитку чоловічої гімназії, музичного корпусу педагогічного училища ім. А.С. Макаренка, складу торгівельної мережі, стояла пусткою, поступово руйнувалася.

        У 1996 році ця двоповерхова споруда, зазнавши капітального ремонту, отримала нове призначення. На її вивісці з’явився напис: «Районний краєзнавчий музей». Створений він був на базі громадського музею історії Лебединщини і  вже за рік отримав статус самостійного. З 2021 року музей змінює назву на «Лебединський міський краєзнавчий музей».

       Після Другої світової війни перед архітекторами європейських країн постало масштабне завдання — відбудова зруйнованих міст та реконструкція пам’яток архітектури. Це стало  однією з причин заснування Міжнародної спілки архітекторів — 27 національних делегацій у 1948 році стали засновниками нового об’єднання, в якому на сьогодні перебувають архітектори 115 країн. В 1985 році Міжнародна спілка архітекторів оголосила про встановлення щорічного свята — Всесвітнього дня архітектури, датою для якого обрали 1 липня.

      В 1995-му наша країна отримала національне свято архітектури, яке, згідно з президентським указом, збігалося зі Всесвітнім днем архітектури.  Попри те, що в 1996 році дату всесвітньої події було перенесено на перший понеділок жовтня, День архітектури України традиційно відзначається щороку 1 липня.

     Цей день відомий, також,  як професійне свято всіх українських зодчих – День архітектора України. Зі святом, архітектори! Бажаємо гарно мислити, весело мріяти, дивовижно споруджувати і всіх навколо захоплювати.