Пазинич (насправді Пазиніч) Василь Федорович народився 1960 року в селі Мартинівка Гадяцького району Полтавської області.  Закінчив Московськобобрицьку СШ Лебединського району Сумської області з Золотою медаллю (1977) та фізико-математичний факультет Сумського педінституту з відзнакою (1982), здобувши спеціальність вчителя фізики і математики. Відбував строкову службу в Радянській армії на Далекому Сході (травень 1983 – листопад 1984). Вчителював на Гадяччині та Лебединщині. Відмінник освіти України. Серед його колишніх учнів є доктор фізико-математичних наук Лебедь О.А. та кандидат філологічних наук Іщенко О. С., монографія якого присвячена актуальним проблемам акустичної фонетики української літературної мови. У 2010-20 роках працював як незалежний журналіст.

Автор брошури «Використання українського народного фольклору під час викладання фізики в школі» (1994), збірок віршів «Язичеські обійми» (1994), «03» (2005), «Листопад-Жовтень» (2007), «Іронічний циклон, або Виганяння бісів» (2007), «Від схід сонця» (2010), «Сакви самовидця» (2020), книги прози «Аговтень» (2010), книг краєзнавчих нарисів «Висота 110» (2012), «На камені вічності» (2016) (у співавторстві). Доробок письменника представлений  у книгах «Сумщина. Велика спадщина. Поезія» (2019), «Сумщина. Велика спадщина. Проза (2020).

Член Національної спілки письменників України з 2006 року. Лауреат літературних премій ім. Пилипа Рудя та Канадського Товариства Приятелів України.