До 9-ї річниці з дня загибелі ЛЕПЕТЮХИ ВАСИЛЯ  ВАСИЛЬОВИЧА

    Молодший сержант Збройних Сил України Лепетю́ха Васи́ль Васи́льович народився 27 березня 1960 року на хуторі Грядка Великовисторопської сільської ради в багатодітній сільській  родині, у якій був дев’ятою дитиною.

Після закінчення школи, Васи́ль Васи́льович  вступив до Харківського автотранспортного технікуму, після закінчення якого, залишився працювати в першій столиці України.

Після початку неоголошеної війни у 2014 роціВасиль Васильович, у свої 55 років, не чекаючи повістки з військкомату, пішов до Збройних Сил України.

Шеврон 92-ї окремої механізованої бригади

І вже 1 серпня 2014 року він став бійцем 92-ї окремої механізованої бригади, йому присвоїли звання молодшого сержанта, призначили на посаду командира відділення, обрав собі позивний «Дід».
Невдовзі – 25 серпня 2014 року, він опинився в самому пеклі бойових дій під Іловайськом. Загинув «Дід» – Василь Лепетюха приблизно о 4-00 28-го серпня 2014 р. на дорозі поміж селами Новозар’ївка та Войкове за 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область). Він був у складі ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, яка мала деблокувати війська, що опинились в Іловайському котлі. Колона спочатку потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ (ракетних систем залпового вогню) «Град», мінометів і танків, а потім була обстріляна кулеметним та автоматним вогнем диверсійно-розвідувальних загонів росіян. Разом з Василем Васильовичем в той день загинули його бойові побратими – Руслан Батраченко, Юрій Безщотний, Сергій Бризгайло, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Ігор Романцов, Сергій Чорний.
16 вересня 2014 р. пошуковцями Місії «Евакуація-200» тіло Лепетюхи В.В. та 8 його побратимів було ексгумовано з братської могили неподалік с. Новозар’ївка та вивезено до Запоріжжя. Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі села Подвірки, Дергачівського району Харківської області.
Лишилися дружина, син, брат Микола.

Орден «За мужність» III ступеня


Указом Президента України № 436/2015«Про відзначення державними нагородами України» від 17 липня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).