(08) 21 грудня 1874 року (за іншими даними народився 28.12.1874 (09.01.1875) – у багатодітній сім’ї старовинного козацького роду (хутір Хоменки (нині — село Хоменкове Липоводолинщина), народився Онацький Никанор Харитонович – талановитий український художник-живописець, письменник, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, педагог, мистецтвознавець, активний громадський культурно-просвітницький діяч.
Никанор Харитонович закінчив сільську народну, а потім — Гадяцьку повітову земську школу. Із ранніх літ виявив хист до малювання. Навчався та успішно закінчив Одеське Художнє училище Товариства Красних Мистецтв (1900—1905), отримав диплом учителя малювання та чистописання, а у 1905–1906 рр. продовжив навчання у Вищому художньому училищі при Імператорській Академії Мистецтв (м. санкт-петербурґ), де його учителем був І. Ю. Рєпін. Повернувшись в Україну, почав викладати у закладах освіти міцста Лебедина – із 26.ІХ(09.Х).1906 року по 26.VII(08.VIII).1913 рік – у Лебединській чоловічій гімназії (нині — Лебединське педагогічне училище ім. А. С. Макаренка), і одночасно – із 04(17).Х.1910 р. по 26.VII(08.VIII).1913 р. у Лебединській жіночій гімназії (нині — Лебединська ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1).
Із 1913 року мешкав у Сумах, викладав малювання у реальному училищі, вів курси географії, малювання та креслення у Сумському Кадетському корпусі.
У роки Української революції (1917—1920) активно співпрацював з Українською партією соціалістів-революціонерів (УПСР), пізніше відійшов від політичного життя, зосередившись на науково-педагогічній і творчій роботі. Був членом місцевої «Просвіти», працював у Сумській військовій школі, педагогічному технікумі, залізничній і загальноосвітній трудовій школах. У 1920 році очолив комісію зі спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку у Сумах.
За ініціативою Н.Х.Онацького у 1920 році у Сумах у приміщенні колишнього Державного банку (архітектор Г. Шольц) було відкрито Сумський округовий художньо-історичний музей (СХІМ), яким він керував протягом майже 12 років — із 01.ІІІ.1920 до 01.І.1932 (нині — Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького). Станом на 01.10.1925 рік у музеї налічувалося 10279 експонатів. Серед них: 6416 стародруків, безцінні полотна Іллі Рєпіна, Володимира Боровиковського, Валентина Сєрова, старовинні козацькі парсуни старшинських родин Полуботків, Апостолів, інші унікальні пам’ятки. Особливу цінність мали офорт Тараса Шевченка «У шинку» («Приятелі»), «Кобзар» із дарчим написом поета та інші.
Поступово, починаючи з 1927 і по 1931 ситуація навколо Н. Х. Онацького ставала дедалі драматичнішою, і у кінці 1933 року він змушений був переїхав до м. Полтави, де очолив відділ етнографії місцевого краєзнавчого музею.
За чиїмось наклепом 07.03.1934 року Никанора Харитоновича уперше заарештовують, після звільнення, через півтора роки, у 1937 році новий арешт, і «за участь у контрреволюційній націоналістичній організації» застосована ВМП (вища міра покарання — розстріл). Розстріляний 23.ХІ.1937 р. у м. Полтаві. Реабілітований 02.10.1956 року Полтавським обласним судом посмертно. 28.12.1994 року Сумському художньому музеєві було присвоєно ім’я Никанора Онацького.
Мистецька спадщина художника налічує понад 300 творів живопису і графіки. Роботи Никанора Харитоновича представлені у музейних зібраннях міста Лебедина, Харкова, Луганська, Полтави, Чугуєва, Канева, у приватних колекціях України, Франції, США. В Лебединському міському краєзнавчому музеї експонується кобза, яка належала товаришу Никанора Онацького, учителю із села Беєве Леоніду Рогальському. На бандурі зберігся автограф вірша та малюнок Н.Х. Онацького.
