І з’їзд української військової організації «Карпатська Січ» відбувся у Хусті – (тепер Закарпатська область України) 4 грудня 1938 року. Організація була створена членами ОУН напередодні,  у листопаді того ж  таки 1938 року.

      З’їзд урочисто відкрив комендант «Січі» Дмитро Климпуш, який зазначив, що «Великі чини наших героїв становили наші січові задуми і нашу Державу». Із доповіддю «Творім збройні сили народу» виступив культурно-освітній референт«Січі» Степан Росоха.

    У своїй доповіді він наголосив на необхідності дотримання суворої дисципліни та національній ідейності, безкомпромісності у служінні нації та державі. У «Січі» Степан Росоха вбачав оборону організацію для захисту від ворогів України –з одного боку з прихильниками Радянської  Росії, а з іншого – сусідньої Угорщини. У доповіді референт підкреслював необхідність якомога ширшого залучення до організації нових членів, також було наголошено, що найважливішою сферою діяльності «Карпатської Січі» повинні бути військовий та ідеологічний вишкіл січовиків і всього здатного до оборони населення Закарпаття, фактично створення крайової (територіальної) оборони.

    Відразу після з’їзду розпочався активний вишкіл, який проводився у 5 постійних гарнізонах Карпатської Січі. Солдати проводили й культурно-освітню роботу серед населення, мали розважальні групи, видавали тижневик «Наступ». Підтримувала січовиків й українська діаспора.

У жовтні 1938-го після Мюнхенської угоди підписаної 30 вересня 1939 року керівниками Німеччини, Великої Британії та Франції щодо Чехословаччини, уряд Чехословаччини надав Підкарпатській Русі автономію. Керівництво новоствореної держави очолив Августин Волошин. Проте, згодом, за рішенням Віденського арбітражу, Німеччина та Італія передали частину Закарпаття Угорщині.

     15 березня 1939-го року українці проголосили незалежність Карпатської України та обрали Волошина її президентом. Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією і в березні 1939 року чинила збройний опір наступу угорської армії. Відчайдушна боротьба січовиків проти озброєних угорських бандстала першим прикладом збройноїборотьби проти агресора напередодні Другої світової війни.