Як добре, що є у світі волонтер –
Це той, хто у душі байдужість стер,
Хто помагає іншим без оплати,
У лікарняні харч несе палати,
Потрібні ліки, усмішки лежачим
Дарує без усякої віддачі.
Хто дух упалий вгору підіймає,
Вірші читає, танцює і співає
Для хворих, сиріт, воїнів на фронті
Малює сонце їм на горизонті.
Хто не боїться час, тепло віддати,
На благо інших вміє працювати,
Хто кошт збере, взуття, одежу, книгу
І тому дасть, кого скувала крига,
Хто нині без костюма і краватки,
Кого обсіли болі та нестатки.
Це той, хто нашу армію підтримав,
У кого “на” до “дай” – добірна рима.
5 грудня у світі та в Україні зокрема відзначають День волонтера — International Volunteer Day.
Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.
Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом.
Генеральна Асамблея ООН в 1985-му році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку» (резолюція № A/RES/47/3), закликавши їх здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.
Називати волонтерами добровольців, що займаються суспільно корисною діяльністю, в країнах Заходу стали з останньої третини XX століття, а в пострадянських країнах — із 1990-х років (до того осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо).
З 1970 року Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожні два роки проводить Всесвітню конференцію волонтерів. На такій конференції, що відбулася 1990 року в Парижі, було ухвалено першу Загальну декларацію волонтерів. 2001 року на конференції в Амстердамі вона була переглянута. У ній, зокрема, зазначається, що у волонтерстві можуть проявлятися й підсилюватися спільність, піклування, служіння, несення суспільної відповідальності, навчання та розвиток; волонтерство може скріплювати суспільство та розв’язувати його проблеми. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища.
В Україні волонтерство оживає в перші роки незалежності. Початком цього процесу вважають 1992 рік, коли було створено службу «Телефон довіри», в якій працювали виключно волонтери. Згодом виникають організації, що реалізовують різні соціальні проєкти допомоги важкохворим, багатодітним сім’ям, одиноким людям поважного віку, інвалідам. Активно розвивається напрям боротьби з розповсюдженням СНІДу та допомоги наркозалежним.
Волонтерську діяльність в Україні було вперше офіційно визнано постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». 2011 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про волонтерську діяльність». Після чого був перший потужний сплеск волонтерства в Україні, пов’язаний із чемпіонатом Європи з футболу 2012 року. Наступний сплеск, спричинений подіями Євромайдану та війною на сході України, має безпрецедентний масштаб і триває від 2014 року.
«Слово «волонтер» в останні роки надійно увійшло в наш лексикон. І не буде перебільшенням сказати, що саме волонтерський рух, ця всенародна підтримка, стала одним із вирішальних факторів спротиву російській агресії. У багатьох моментах саме волонтери замінили собою державні механізми, виявилися оперативнішими, креативнішими, відповідальнішими. І саме завдяки волонтерам наша армія стала такою, як вона є. І йдеться тут не лише про харчі чи бронежилети, які масово возилися на передову з 2014-2015 років. Ідеться передусім про моральний дух армії. Волонтери, які стали зв’язковим механізмом між передовою та тилом і реальним свідченням, що «своїх не кидають», підтримували у бійців розуміння, за що вони воюють, а у населення – що вони під надійним захистом. І це, мабуть, їхня найголовніша місія. Хочеться, щоб ми про це ніколи не забували».
Внаслідок повномасштабного вторгнення росії на територію України життя українців докорінно змінилось. Постійні обстріли, повітряні тривоги, вимушене покидання домівки та багато інших негативних чинників стали справжнім випробуванням для багатьох людей. Однак, усі ці проблеми дуже об’єднали українців, мотивуючи їх ставати на захист своєї країни та допомагати їй боротись із ворогом. Люди, які не взяли зброї до рук, допомогають наближати перемогу в інший спосіб. Зокрема, багато волонтерів приєдналися до допомоги українським військовим, надаючи важливу підтримку у вигляді зброї, спеціального спорядження, транспорту, засобів зв’язку, навчання тощо.
Волонтери, як у середині країни, так і за кордоном, також брали участь у зборі коштів і пожертв для підтримки як військового захисту, так і гуманітарних організацій, які надають допомогу постраждалим від конфлікту, зокрема, внутрішньо переміщеним особам. Ця допомога включала їжу, одяг, житло, медичне обслуговування та інші необхідні речі. Волонтери відіграли важливу роль у поширенні інформації про війну в Україні, а також, у інформаційних та лобістських зусиллях, спрямованих на підвищення обізнаності іноземців про російську агресію та хід визвольної війни. Крім цього, волонтери, також, беруть участь у низці культурних заходів, які сприяють зміцненню національної гордості та єдності. Це розвиває в українських громадян почуття спільноти, солідарності та національної ідентичності.
Волонтерський рух, пов’язаний із російсько-українською війною, здобув велике суспільне та державне визнання. І якщо станом на 2017 рік, згідно з опитуваннями, чверть українців мали досвід волонтерства, то після повномасштабного вторгнення росії волонтером є чи не кожен громадянин України. Самоорганізація українців не має аналогів у світі, адже йдеться про тисячолітню традицію.
І в цей день ми не можемо не згадати та подякувати нашому колишньому колезі, який вже протягом багатьох років є Волонтером – Спічці Олександру Анатолійовичу. Волонтерство для нього є покликом душі. Ми вдячні Олександру Анатолійовичу та небайдужим нашим землякам за поповнення фондів Лебединського краєзнавчого музею новими експонатами, які займуть чільне місце у новій експозиції про російсько – українську війну.
Дорогі волонтери! З професійним святом вас! Завдяки вам і вашим зусиллям, цей світ стає добрішим, безпечнішим, щасливішим. Щастя вам, процвітання, життєвої енергії, нових важливих досягнень. З Днем волонтера!