БЕНЗИК МИХАЙЛО СЕМЕНОВИЧ

24 листопада 1895, Російська імперія — †?, Франція?

Михайло Семенович Бензик (Бензік, Бендзік) (24 листопада 1895 — †?, Франція?) — хорунжий Армії УНР.

        Народився 24 листопада 1895  у с. Чапліївка Кролевецького повіту Чернігівської губернії Російської імперії (в наш час Шоскинський район Сумської області) у сім’ї унтер-офіцера Семена Бензика та його дружини Єлизавети.

      Учасник бою під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького, у той період був юнаком (курсантом) цієї школи. Півсотенний Окремого кінного імені ПетраБолбочана дивізіону.

       У 1918—1923 роках хорунжий 2-ї чоти кінної сотні 2-го Запорозького полку та кінного полку Чорних запорожців. Сотенний, комендант і оперативний ад’ютант полку (1919—1921).

     Учасник Першого Зимового походу, лицар «Залізного хреста за Зимовий похід і бої». Згадується у спогадах командира полку Петра Дяченка.

      Подальша доля невідома. В одному з досліджень про українську громаду Франції після Другої світової війни є констатація, що «пан і пані Бендзік… провели всю свою молодість в українській громаді в Нормандії».

МИКОЛА ЯНОВ

26 листопада 1893, м. Глухів, Чернігівської губернії, Російська імперія — † 13 лютого 1977, Детройт, США

Микола Янов (Янів, 26 листопада 1893, м. Глухів, Чернігівськоїгубернії, Російськаімперія — † 13 лютого 1977, Детройт, США) — підполковник Армії УНР.

     Народився у м. Глухів, Чернігівської губернії (в наш час м. Глухів Шосткинського району Сумської області). Закінчив у 1915 Іркутське військове училище, служив у 3-му гренадерському Перновському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс – капітан.

    Наприкінці 1917 року — помічник командира Українського ударного батальйону 1-ї Гренадерської дивізії, з яким влився до складу 3-го Українського запасного полку в Чернігові.

     З початку 1918 року — сотник Вільного Козацтва Чернігівщини. Учасник бою під Крутами.

    З квітня 1918  — ад’ютант чернігівського військового коменданта. У 1918  — ад’ютант штабу 9-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 15 грудня 1918 — начальник штабу цієїдивізії.

    У 1919 році служив у Збройних Силах Півдня росії, з частинами яких на початку 1920 року з-під Одеси відступив до Польщі. Там з іншими українцями у червні 1920  перейшов до складу Армії УНР.

     У 1920 — начальник нагородноїчастини штабу Армії УНР.

     У 1920—1930-х роках  жив на еміграції у Калішу.

     У 1944  емігрував до Німеччини, у 1950  — до США.

     Помер 13 лютого 1977 року у 83 роки в США, похований у Детройті на кладовищі «Евергрін»поряд з дружиною Ніною – сестрою-жалібницею Армії УНР.