Це найдовший та найсуворіший християнський піст, мета якого полягає в очищенні душі та тіла перед святкуванням найбільшого християнського свята – Великодня. Встановлений на знак наслідування Ісусу Христу, який постився у пустелі сорок днів. Від цього його ще називають Святою або Великою Чотиридесятницею.

      Великий піст триває шість тижнів і завершується святом Входу Господнього до Єрусалима (Вербна неділя), після чого настає окремий пісний відрізок – Страсний тиждень. Через особливе значення і велич духовних спогадів і богослужінь Страсний тиждень у православ’ї не включений у коло Великого посту, а стоїть окремо, як перехід від Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння. Таким чином, загальний часовий відрізок постування сягає неповних 7 тижнів. Його початок припадає на кінець лютого – початок березня.

      Під час посту забороняється вживання м’ясних та молочних продуктів, риби та яєць. Але є і певні послаблення. Так, рибу можна вживати на Благовіщення (25 березня) та свято Входу Господнього до Єрусалима. На Лазареву суботу дозволяється вживання ікри. А у недільні дні дозволяється вживання невеликої кількості вина двічі на день. Також, під час Великого посту, забороняються: пісні, танці, азартні ігри, вживання алкоголю, тютюнокуріння та статеві взаємини. Перший і останній (Страсний) тижні особливо строгі. Щирі християни, котрі несуть покуту за свої гріхи, щотижня відвідують церкву та приймають причастя.

     Кожна неділя Великого посту присвячена одній з подій або особистостей, важливих для життя Православної церкви:

• 1 – торжество Православ’я (вшанування святих ікон);

• 2 – вшанування святого Григорія Палами та всіх преподобних Києво-Печерської Лаври;

• 3 – поклоніння Животворящому Хресту;

• 4 – вшанування Івана Ліствичника, як високий приклад посницького життя;

• 5 – вшанування пам’яті преподобної Марії Єгипетської;

• 6 – велике дванадесяте свято Входу Господнього до Єрусалиму.

      Під час посту суспільне й громадське життя помітно змінювалося. У селах стихали веселі розваги, колективні забави та дійства, зникали музика та співи. Навіть молодь обмежувала свій традиційний збір на вечорниці. Якщо й сходились, то лише невеличкими гуртами, де переважно пряли та вишивали, оскільки «Бог в цей час сорок днів в пустелі постив, а тому гріх веселитися».

      Тонка й поетична натура українського селянина, звісна річ, не могла протягом семи тижнів обійтися без пісень. Тому, попри найсуворіші церковні заборони люди вишукували найрізноманітніші форми самовияву. Так, під час Великого посту виник особливий вид так званих постових пісень. Їх виконували переважно наодинці і упівголоса: мелос розлого-уповільнений, а тексти – нейтрально-побутової тематики. За ранньої весни молодь не завжди могла втриматися від співу веснянок, задля чого юнки, зібравшись у гурт, йшли якнайдалі за село – на луки та видолинки.

      Хоч Великий піст і тривав майже два місяці, для селян він не складав особливих труднощів. Люди заздалегідь запасалися необхідними продуктами, котрі за своєю калорійністю ніскільки не поступалися скоромним стравам. Це передусім квашена капуста й огірки, сушені ягоди і фрукти, в’ялена, копчена та солена риба, гриби тощо. Багата українська народна кулінарна рецептура давала можливість готувати різноманітні й високопоживні, а відтак і смачні сніданки та обіди – борщі, кулеші, киселі, узвари та багато іншого.

       Щочетверга, протягом посту, господарі відкладали найкращі поліна, котрі пізніше будуть використовуватися при випіканні пасок напередодні Великодня.

       Про піст у народі створено чимало прислів’їв: «Великий піст усім прижме хвіст», «Піст – не міст, об’їхати можна», «Прийшов Великий піст – тягни дзвони за хвіст», «Прийшов Великий піст – підігнув собака хвіст» та «У Великий піст не ходи у гості».