Велике дванадесяте свято, котре відзначає подію, коли архангел Гавриїл провістив Діві Марії, що вона непорочно зачата від Святого Духа і народить Сина Божого – Ісуса Христа. Благовіщення Пресвятої Богородиці є третім за значенням святом після Великодня та Різдва, а тому, працювати у цей день суворо заборонено.
         У народі свято асоціювалося із весняним рівноденням та початком нового землеробського року, адже «Бог у цей день благословляє землю та всі рослини». Якщо до цього дня весну лише чекали та закликали, то на Благовіщення вона приходила як повноправна господиня. Казали: «До Благовіщення кам’яна зима».

       За народними уявленнями, від Введення (21 листопада) до Благовіщення не можна чіпати землю, «бо вона відпочиває», а тому то великий гріх. Лише після цього свята можна було розпочинати польові роботи. На Гуцульщині вважали, що «Бог вкладає голову в землю, щоб її розігріти, і від того пробуджується вся живина, що спала на землі».

       Загалом, цей день має чи не найбільше заборон. Так, на Благовіщення не можна розчісувати чи стригти волосся, «бо доля заплутається». Не можна вдягати новий одяг, бо неодмінно забрудниться чи порветься протягом дня. Не можна сіяти та садити – урожай буде поганим, навіть якщо цього дня торкнутися насіння, то воно всохне і не зійде. Ще, не можна починати якоїсь нової справи, бо вона обов’язково зазнає невдачі.

       Існувало повір’я, що навіть птиці в цей день не в’ють свої гнізда. Казали, що зозуля тому не має свого гніздечка, що колись на Благовіщення працювала, і Бог покарав її відібравши пам’ять. Натомість,  у деяких регіонах вважали, що тільки один птах – горобець,  лагодить гніздо, «оскільки не знає такого свята, бо він, бач, бусурманин поміж птицями».

       На Київщині ж вірили, що якщо яка-небудь птиця проспить Благовіщенську службу або в цей день зів’є гніздо, то повіднімаються у неї крила на кілька день, і вона не зможе літати.

      З Благовіщенням було пов’язане й інше повір’я: у цей день чорногуз мусить обов’язково знести бодай одне яйце.

      Літні люди вважали, що все народжене у цей день буде невдале і ростиме погано, бо «від благовісного теляти добра не ждати». Знесене яйце навіть під квочку не клали.

        Також,  гріх цього дня щось позичати (особливо гроші), бо можна віддати своє здоров’я та благополуччя.

Дехто, щоб не нанести лиха, не пускав до своєї оселі чужих жінок та дівчат, хоч, за давнім повір’ям, відьми цього дня сиділи по домівках і шкоди добрим людям не робили.

     Серед українців Полісся, Поділля та Підляшшя побутував звичай випікати прісне печиво у вигляді фігурок, подібних до лап лелеки, яке роздавали дітям, аби вони на подвір’ї зустрічали цих птахів, котрі «несуть весну на своїх крилах».

      З давніх-давен наші пращури вірили, що ранкове сонце виходячи з-за гір грає (миготить і переливається кольорами). Така чудасія відбувається лише на великі свята: Великдень, Різдво та Купала.

Колись в Україні був вельми цікавий звичай, пов’язаний зі святом Благовіщення, хоча у деяких регіонах України (зокрема південних) його виконували ще на Сорок святих (9 березня). Щоб бути здоровими увесь рік, рано-вранці, у цей день люди йшли топтати ряст. Робили це босими ногами, приказуючи:

    Топчу, топчу, ряст, ряст,

    Бог здоров’я дасть, дасть,

    Дай Боже діждати,

    І на той рік топтати!

   Коли ж натрапляли на сон-траву, бо ряст не всюди ріс, то топтали її, промовляючи:

    Дай Боже діждати,

    Сон – траву топтати!

      Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що вона цього року вийде заміж. «Первоцвіт – віщун дівочого весілля». Зірвану квіточку треба було покласти за пазуху й тримати там до Великодня, коли вперше проспівають «Христос Воскрес!». Після цього її клали за образи – «на щастя».

       На особливу увагу заслуговував знайдений цього дня пролісок. Квітку треба дуже обережно зірвати і, принісши додому, покласти під образи. З давніх часів вважалося, що це приносить у дім щастя та злагоду. Крім того, пролісок дарував дівчатам красу. Для цього слід було на Благовіщення покласти в холодну воду рослину і цією водою вмитися.

       На Благовіщення в Україні, особливо у містах, був звичай випускати на волю пташок. Городяни спеціально для цього купляли кліточки з пернатими і, повернувшись з церковної відправи, випускали їх. На Поділлі ж, прийшовши з церкви, господарі випускали на сонце всіх домашніх тварин, навіть кота і собаку (спускали з ланцюга), «щоб весну чули».

         У храмах в цей день святять проскури, які мають неабияку силу. Їх зберігають на божнику поміж святими образами. Товчену на порошок благовіщенську проскуру змішували з землею і сіяли по чотирьох кутках ниви – «щоб дощова хмара ниви не минала, і град не побив посіву». На Поліссі хлібороби закопували її в кінці поля, «щоб град врожаю не вибив».

Рибалки цього дня намагалися спіймати щуку, що вважалося великою удачею. Зловлена і зварена на Благовіщення, вона має чародійну силу, бо ж це «благовіщенська щука».

      Якщо весна видавалася пізня холодна, і в день Теплого Олекси (17 березня) не було змоги виставити вулики на пасіку, то це обов’язково робили на Благовіщення при будь-якій погоді. Підгодовуючи бджіл, пасічники висипали в мед перетерту на порошок благовіщенську проскуру – «щоб бджоли роїлися». На Київщині у вічко вулика вкладали череп благовіщенської щуки, щоб бджоли пролазили поміж зубами – вірили, що від цього «бджоли будуть зубатими і не дадуть себе в обіду».

         На Слобожанщині до Благовіщення годилося обов’язково посіяти капусту на розсаду.

       У народі казали: «До Благовіщення зими не лай, а саней не ховай», «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола», «Благослов зиму руйнує», «На Благовіщення птиця гнізда не в’є», «На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає».

• Якщо перед сходом сонця на Благовіщення ясно й тихо, то буде добрий врожай на збіжжя.
• Туманний ранок – повінь на річках.
• Як на Благовіщення лежить сніг, то літо буде неврожайним.
• Мороз на Благовіщення – буде багато огірків.
• На Благовіщення гроза – до теплого літа.
• Гарна погода – гарний врожай.
• З’являться жаби й зникнуть, то стільки ще буде холодно.
• Благовіщення без ластівок – холодна весна.
• Коли на Благовіщення дощ, то вродиться жито й гриби, а коли мороз – огірки.
• Якщо ввечері зоряно – то гарно вродять коноплі.
• Яка погода на Благовіщення – така й на Великдень.

      Після Благовіщення було днем весни та землі, після якого наші предки бралися за польові роботи. Завершувалася рання непевна весна і починалася весна справжня.