Все це назви старовинних слов’янських обрядових пісень, пов’язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Є вони головною основою найбільшого свята Воскресіння Весни-Літа.
Це надзвичайно давній пласт нашої духовної культури, що сягають своєю давниною непам’ятних часів. Чимало з них, переходячи від покоління до покоління з часів язичництва, зберегли свої першоознаки як обрядові
хороводи, співи з пантомімою – імітацією процесів виробничої діяльності: сіяли мак, завивали огірочки, садили грушечку. Первісно це були рухові ігри з одночасними розмовами, співом, неначе своєрідна народна оперета.
Саме зі святкування пробудження природи від зимового сну починали
наші прапредки новий рік, початок Кола Сварожого, готуючись до першої оранки і сівби. Це вкорінене в народі вірування в добрі і певні переміни сил природи, в сильних добрих богів, що дають світло, тепло, дощик і оживлюють плодовиту землю, тривало довгі віки. Веснянки і гаївки зароджувались як магічний засіб впливу на сили природи та виконували в сиву давнину важливу магічну функцію – прикликали весну і, одночасно, проганяли зиму, проголошували славу Богам, щоб ті дарували врожайне літо, напророкували дівчатам і парубкам щасливе обрання пари тощо. Мали аграрно-магічну функцію – оспівування природи, процесів землеробства, яка з часом набула естетично-розважальної.
Місяць травень – останній місяць весни. І саме в цьому місяці природа постає в усій своїй красі. У народі цей місяць колись називали „май”. Ця назва відома дуже давно і широко вживана ще за часів Київської Русі. Назва „май” походить від латинського „майус”, тобто від імені давньоримської богині весни Майї. Пізніше цей найбуйніший весняний період назвали „травнем”. Ця назва скоріше всього вказує на буйність трав. На травень припадає чимало свят і обрядових дійств, які тим чи іншим способом пов`язані з вшануванням природи. Серед обрядових дійств колись обов`язковими були веснянки, гаївки, маївки.
У травні проводяться хороводи веснянок і гаївок. Гаївки розпочинають період народних весняних забав. Гаївки були найбільш поширені в Галичині, тому не є дивним, що в Боснії ні один Великдень в українців не обходився без гаївок. У гаївках відображено особливу пасхальну радість найбільшого християнського свята – Великодня. У даний час гаївки виводять рідко, хоча старше покоління добре пам’ятає ті часи, коли протягом трьох днів Великодня до пізнього вечора на церковних подвір’ях виводили маївки. Гаївки виводили в основному дівчата, хлопці брали участь в різних забавах. Дуже поширеною грою серед хлопців була забава «ремінь».
Гаївок було багато і різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат тощо. Наймолодші діти, дівчата виводили гаївку «Соловійку». Дівчата бралися за руки і водили колом гаївку, всередині одна дівчинка була соловейком і виконувала всі дії, які співали діти. А сама гаївка звучала так:
Соловійку, спадку, спадку,
Чи бував у нашім садку?
Чи ти видів, як сіють мак?
Ось так, ось так, ось так сіють мак.
Соловійку, спадку, спадку
Чи бував у нашім садку?
Чи ти видів, як росте мак?
Ось так, ось так, ось так росте мак.
Соловійку, спадку, спадку
Чи бував у нашім садку?
Чи ти видів, як цвіте мак?
Ось так, ось так, ось так цвіте мак.
Соловійку, спадку, спадку
Чи бував у нашім садку?
Чи ти видів, як їдять мак?
Ось так, ось так, ось так їдять мак.
Подібною є і гаївка, яку також водили молодші дівчата. Діти ведуть хоровод, а дівчина всередині кола відображає все те, про що співають:
Наталя раненько встала
І грядочки гарненько скопала.
(ніби копає грядку)
На грядочках землицю розпушила
І рівненько квіток насадила.
(ніби розпушує і садить)
Різних квіток вона насадила
І водою рясненько полила.
(ніби поливає)
Ростіть, ростіть високо, квіточки,
Що садила в чотири рядочки.
(показує рукою вгору)
Добре потрудилась ти, Наталю,
Тепер бери тую, що є скраю.
(Дівчинка бере з кола іншу дівчинку на своє місце, а сама стає до гурту в коло і разом співають спочатку).
Кожній дівчині доділювали пару і вони повинні були відтанцювати разом. Цей куплет повторювався протягом цілої гаївки, тільки додавали імена дівчат і хлопців. Подеколи одна гаївка водилася досить довго.
Гаївку «Жучок» водили і хлопці, і дівчата. Молоді люди стають у два ряди одне навпроти одного, попарно переплітаючи руки, утворюючи «жучкові» доріжку. «Жучком» вибирали невеличку дівчинку. По руках «жучок» іде тою доріжкою до її «голови», а остання пара перебігає на початок доріжки. Тож вона для «Жука» і не закінчується… Цю гру учасники супроводжують словами гаївки.
Парубки і дівчата співали гаївки, у яких вибирали собі пару. Одна з таких гаївок звучить так:
Ой чия то гуска на воді плюска,
Ой чий то гусак її додому не пуска.
Весняні забави продовжувалися протягом цілого травня. Після гаївок співали веснянки. Веснянки дівчата співали на вигоні тихими весняними вечорами. Словами веснянок в основному закликали дощ, сонце. В народі казали: “Якщо сухий май, гроші на хліб збирай”. Тому, найбільш поширеними були веснянки, в яких закликали дощ.
Також, для місяця травня характерним є відправлення Молебнів у честь Пресвятої Діви Марії – маївки в наших церквах. Маївки відправляються протягом цілого травня, звідси можливо і походить назва «маївка». Вони відомі вже віддавна і збереглися по сьогодні. На жаль, такі весняні звичаї, як виведення гаївок, веснянок, майських пісень нині забуті. Але, попри все, найголовнішим залишається те, що усі веснянки, як би їх не називали – це ті пісні, що звеселяють людей, несуть в їхні душі красу та оптимізм та є дорогоцінним скарбом ранньої культури наших прапрадідів.
Українці повертають собі свої традиції. Зокрема і веснянки, які на рівні з колядками та щедрівками, були популярними обрядовими піснями. Українські веснянки (гаївки) — обрядові співанки, які лунали від Благовіщення до Зелених Свят. Зараз почути мотиви з веснянок можна в сучасних піснях Go-A, Hutsul Planet, ДахаБраха. Бо усе нове — добре забуте старе. Зберегти культуру можна тільки з новим натхненням і осучасненням.