Все це назви суботи перед Великоднем…
Субота – це день тиші, коли тілом Христос перебуває в гробниці, а своєю душею та божеством він пішов у ад, шеол. До речі, я прошу не використовувати українське слово “пекло” у цьому випадку, тому що воно не передає значення, яке було в єврейській культурі в той час. Адже пекло – це місце муки, де вогонь пекельний, а шеол, який грецькою перекладали як “ад”, – це місце тіні, темряви, мороку, межі між буттям та небуттям. Місце, де немає життя. І от Христос сходить туди і виводить звідти душі.
Якщо ж говорити про католицьку традицію богослужіння, то там місце, куди зійшов Ісус після смерті зветься чистилищем. “То є не так місце, як стан. Бо ми ж розуміємо, що це не є щось обгороджене мурами, це духовна, а не матеріальна річ. У католицькій церкві цей стан зветься чистилищем, куди Ісус приходить і виводить звідти старозавітніх праведників до Божого царства. Вони прожили праведно, але не могли успадкувати обіцяне Царство небесне без цієї відкупної жертви, яку приніс Ісус на хресті,” –
У церкві служать Літургію Великої суботи. За уставом це мало б відбуватися ввечері, однак часто для зручності громади, богослужіння переносять на ранок. Звершується Літургія Василія Великого, як і в Страсний четвер, і читається Євангеліє від Матфея про воскресіння Ісуса Христа.
Служба Великої суботи вже сповнена більше надією, ніж скорботою. Перехід від смерті до воскресіння якнайкраще проявляється саме в цьому богослужінні, бо починають службу священики в темних ризах, а завершують вже у світлих, святкових. Заміна відбувається після читання Апостолу та перед Євангелієм. Цим моментом і закінчується Страсний тиждень, й починається святковий, Великодній час. У деяких парафіях вже звершується освячення пасхального кошика, однак розговлятися можна буде лише у неділю після служби.
Якщо ж говорити про побут українців століття тому, то в цей день вони робили те ж, що й ми – збирали великодні кошики і готували все необхідне до свята.Наповнення великоднього кошика практично не змінилося:
- паска (найважливіша з усіх великодніх страв, Символ Воскресіння хреста),
- крашанки, писанки (символ життя і початку всього),
- ковбаса, сало, шинка (вказує на теля (жертовне ягня), яке велів заколоти батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить після сповнення Божої волі),
- хрін (це міцне коріння, яке може дати людині віру у Воскресіння. Він символізує міцність та незламність людського духу після прийняття таїнства Сповіді.),
- сіль (символ повноти і достатку),
- масло, сир (молоко є продуктом, який не створений людиною, а дарований природою. Це символ ніжності та жертовності Бога),
- запалена свічка (символ чистоти людської душі).
Часто паску, яку несли на освячення, виготовляли величезною. Наприклад, могла бути замішеною на 10 кілограм борошна. Зустрічалося навіть, щоб дістати таку паску з печі, розбирали челюсті (вхід в піч). І тому таку паску брав окремо господар, замотував у скатертину і ніс на плечах. А інші в кошику продукти, то вже несла господиня або діти. Бувало хотіли освятити всі паски, які спекли, і везли це все добро до церкви на підводі. Часто кошики взагалі заміняли скатертинами, хустинами. Рушник, яким накривали кошик в церкві теж ставав оберегом від грому, граду, відьом і нечистої сили.
Також в давнину, у Велику суботу звершували хрещення дорослих людей. Це не робили будь-коли, до хрещення слід було ретельно готуватися, навчатися і звершувалося воно лише у цей день в році.
Ще один красивий звичай – палити у Великодню ніч велике багаття, яке звалося “одіяніє”. У Велику суботу парубки, чоловіки зносили на пагорб біля церкви чи якесь інше видне місце від кожного двору в селі по поліну, збиралі старі хрести з кладовища, які прогнили чи які замінили на нові. Якщо якийсь двір (здебільшого, де жили іновірці) не давав нічого до багаття, могли вкрасти стару бочку чи дерев’яний реманент. Вогнище розпалювали як тільки сутеніло і палати воно мало всю ніч. Цей звичай, ймовірно, існував ще в дохристиянські часи, однак з Великоднем він набув нового значення і став символом очищення та торжества світла над темрявою.
Церква не накладала і не накладає рекомендацій щодо мирського життя парафіян, тож всі заборони, які були, носять скоріше ритуальний характер і пов’язані з віруваннями, які передавалися від предків. Як, наприклад, такі:
- і не можна нічого позичати з хати;
- не можна було дивитися в дзеркало;
- не можна злословити, сваритися і дорікати комусь;
- у Великодню ніч дорослим не можна спати і має світитися світло у хаті.