Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування.
П.Мирний
24 травня в Україні святкують День слов’янської писемності та культури. Крім українців дане свято відзначають болгари, серби, македонці, чорногорці. В цей день у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності.
У ІХ столітті, близько 862 року, православні ченці Кирило та Мефодій заклали основи словʼянської писемності – створили нову абетку, яка згодом отримала назву “кирилиця”. Назвали її на честь візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. Кирило започаткував слов’янську абетку на основі грецької, однак суттєво змінивши її. Згодом на основі кирилиці були створені абетки багатьох сучасних народів. Діяльність святих Кирила та Мефодія була спрямована на популяризацію словʼянської писемності та літератури, а також розвиток освіти та культури словʼянських народів. Мовознавці переклали з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря, а також багато інших книг, писали власні твори та проводили наукову діяльність. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.
Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851. В Україні ім’я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846). Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки. На жаль, за часів радянської влади зазначене свято, що об’єднує всіх слов’ян і не відзначався багато десятиліть. Повноцінно його вдалося відродити вже після проголошення Україною незалежності. Початком офіційного відзначення цього свята на державному рівні став Указ Президента України від 17 вересня 2004 року в якому підтримуючи ініціативу Національної академії наук України, громадських та релігійних організацій день 24 травня встановлено Днем слов’янської культури і писемності.
На сьогоднішній день налічується приблизно 60 етносів та 252 мільйони людей, писемність яких ґрунтується на кирилиці, яка була і продовжує залишатися тим фундаментом який по всьому світу об’єднує велику родину слов’янських народів. 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця також стала 3-м офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.
А як щодо словʼянської писемності в Україні?
Послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія став український літописець Нестор, саме з нього, за даними дослідників, розпочалась писемна українська мова. Найвизначнішою працею Нестора Літописця є “Повість минулих літ” – літописний твір, який було складено в Києві на початку XII століття. Він є головним джерелом вивчення нашої стародавньої історії.
Роками та десятиліттями українцям розповідали про штучність та вторинність нашої мови. Проте, історія української писемності та культури нараховує багато сторіч. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI–IX століттях. Розмовна мова південних районів Русі X–XIII ст. є одним з етапів розвитку сучасної української мови. Зараз українська мова входить до топ 50 найпоширеніших мов світу.
Мова – це душа нації та її найцінніший скарб. Проте, люди не часто замислюються над тим, яке значення для кожного народу має мова. Про мову не дбають, її спотворюють та засмічують. До слова не завжди ставляться з увагою та повагою, не цінують його та не бережуть.
Зараз Україна проживає найважчий етап у своїй сучасній історії – війну з росією. За свою свободу українці борються щодня на різних фронтах. Не виключенням є і мова, адже мова – це зброя, це ідентифікатор нації, і зараз ніхто з цим вже не сперечається. Після багатьох сторіч під забороною, українська мова знову розквітає. Від початку повномасштабної агресії відбулася хвиля переходу на українську мову. До лютого 2022 соловʼїною в побуті спілкувалися близько 40% дорослого міського населення України. Зараз цей показник наближається до 60%. Українською мовою розмовляють до 45 мільйонів людей по всьому світу. Вона є другою серед усіх мов за милозвучністю та має унікальні риси, відсутні в інших слов’янських мовах. Росія всіляко заперечуючи існування України, штучність нашої культури та мови, викликала в українців активний розвиток національної свідомості. Українці почали більше шанувати власну мову та історію, досліджувати їх та розповідати світу.
Нація живе доти, доки живе її мова, тож давайте щодня плекати та поважати наш скарб – соловʼїну українську мову.