До річниці з дня заснування

Лебедин – місто з багатою історією і цікавими пам’ятками історії та культури, довгий час був важливим центром Слобожанщини.

     Стосовно дати заснування Лебедина існує декілька версій. У «Белгородской сметной ведомости» за 1678 рік вказується, що місто Лебедин побудовано на річці Вільшанці 1652 року. Назву Лебедин напевне принесли переселенці з Черкащини, де й зараз є однойменне село.

      Першими будівниками фортеці і міста Лебедина були козаки – черкаси. Будівництво укріплення на старому Лебединому городищі датується 1653 роком.

     В історичних джерелах можна знайти інформацію іншу дату заснування міста – 1654 р. коли переселенці з Правобережжя заснували слободу, назва якої пішла від однойменного озера, що знаходиться поблизу (варіант – від назви однойменного села на Черкащині чи  Київщині, звідки прийшли переселенці).

Першою архітектурною спорудою в Лебедині, про яку до нас дійшли описи, був п’ятикутний у плані Замок або Малий городок, розташований на лівому березі річки Вільшанки (біля нинішнього мосту в районі нинішніх будівель суду і прокуратури). Замок займав площу близько 4 гектарів. Його оборонну огорожу утворювали земляний вал і дубовий палісад. З південного сходу до Замку рогом прилягав неправильний прямокутник Великого осадного города, оборонна лінія якого мала 9 надбрамних рубаних веж, і земляний вал з дубовим палісадом. Периметр укріплень дорівнював 2600 м. Фортецю захищали з півночі і заходу широкі плеса річки Вільшанки, загаченої в кількох місцях, з південного боку – річка Труфанка і Труфанове болото, а зі сходу – Перекоп (рів, заповнений водою). Фортеця займала територію нинішніх центрального міського скверу і парку, включно з майданом Волі. Навколо фортеці розміщувався Посад, до якого з північного сходу прилягали дві приміські слободи – Кобижча і Довгалівка.

     В 1658 році населення Лебедина поповнилося новими переселенцями, слободу перебудували, а восени того ж року поселення увійшло  до козацького реєстру під назвою «Леб’яжий город».

     З 1659 року Лебедин стає сотенним містечком Сумського слобідського козацького полку. Тут перебувало сотенне правління, мешкав сотник. Наприкінці ХVІІ ст. Лебединська фортеця вважалася найбільшою і найпотужнішою серед усіх сотенних міст Слобожанщини. Як свідчить «Відомості генерального межування 1678 р.», на озброєнні Лебединського гарнізону було 9 великих гармат, 88 мушкетів і 5 пищалів.

     Наприкінці ХVІІ на початку ХVІІІ ст. місто інтенсивно розвивалося, збільшувалося його населення, а відтак зростали й можливості проведення складних архітектурно-інженерних робіт. Мешканці міста – «черкаси полкової служби» (служилі козаки) – окрім станичної служби, займалися землеробством, скотарством, торгівлею, кустарними промислами і ремеслами. У межах Великого города був двір чернігівського полковника Павла Полуботка (на місці теперішнього готелю та міського будинку  дитячої і юнацької творчості).

       На початку ХVІІІ ст. духовне життя в місті підтримували 13 дерев’яних церков. В 1748 році була збудована Вознесенська церква (пам’ятник дерев’яної архітектури). При церковних дворах знаходилися школи-хати, в яких дячки навчали дітей грамоти. У 1732 у місті діяли 4 такі школи.

З Лебедином пов’язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. Під час Північної війни (1700 – 1721) протягом цілого місяця з 25.11(6.12 за н.ст.) по 26.12.1708 (06.0І.1709 за н.ст.)  в Лебедині містилася штаб – квартира московського царя Петра І. У Лебедині цар приймав українських старшин, які відступилися від законного гетьмана України І.С. Мазепи. При цареві перебував і новопризначений гетьман І.Скоропадський, який видавав тут свої антимазепинські універсали. Водночас, у Лебедині під орудою князя О.Д.Меншикова лютувала «Тайная канцелярия», що провадила «Розыск» проти справжніх і гаданих мазепівців. Трагічною пам’яткою її дій лишилася в Лебедині так звана Могила гетьманців (або Козацька могила) – високий курган, де поховано близько 900 закатованих козацьких старшин (Могилу знесли всередині ХХ ст., відновили в 1993).

       Після Північної війни Лебединська фортеця поступово занепала. В середині ХVІІІ ст. було знято зігнилий дерев’яний палісад і більшість веж, упорядковано систему валів і бастіонів. У цілому фортеця мала 6 брам і 2 хвіртки, 6 земляних бастіонів на зовнішніх кутах Замку і самої фортеці. У другій половині ХVІІІ ст. Лебединська фортеця втратила військове значення і її вали поступово знесли. На території колишньої фортеці зосереджувалися адміністративні установи, Успенська церква, торговий майдан. Поруч розвивалися посад і слободи. Забудова центральної частини міста та приміських слобід була одноповерховою дерев’яною і формувалася традиційно – уздовж доріг, що віялом розходилися від колишніх фортечних воріт. Це була плутана система вулиць і провулків.

    В 1765 році російська імператриця Катерина ІІ ліквідувала слобідські козацькі полки. На території Слобожанщини була створена Слобідсько – Українська губернія, а Лебедин став військовою слободою, центром комісарства Сумської провінції цієї губернії.

У 1774 розпочали будівництво Успенського собору:  головний пре­стол освятили 7 листопада 1797 року. На початку ХІХ ст. дахи собору були вкриті залізом.   У першій половині XIX століття храмову територію в 900 квадратних сажнів за дорученням священника Михайла Залеського було обнесено кам’яною огорожею.  Наприкінці ХVІІІ ст. в Лебедині діяло 12 дерев’яних і 1 кам’яна церкви.

     З 1780 року –  Лебедин – повітове місто Харківського намісництва, а в 1796 році він увійшов до складу Охтирського повіту відновленої Слобідсько-Української губернії. В 1782  «Лебяжий город» було перейменовано на повітове місто Лебедин, яке з’явилося на місці колишніх трьох слобід  (Лебяжого города, Кобижчі і Довгалівки). Цю назву місто носить до цього часу.

Ось деякі цікаві факти про Лебедин:

• Історичне значення:

Лебедин був важливим центром козацької доби, тут знаходилась потужна фортеця, а в 1708 році місто відіграло роль у подіях, пов’язаних з Петром І та гетьманом Мазепою. 

• Пам’ятки архітектури:

У місті збереглися торгові ряди, зведені у стилі пізнього класицизму, та декілька церков, серед яких Воскресенська церква, що є прикладом слобідської школи народної архітектури. 

• Вплив Шевченка:

Садиба Залеських, де зупинявся Тарас Шевченко, є місцем, що пов’язане з великим українським поетом. 

• Сучасне життя:

Лебедин продовжує розвиватися: працюють промислові підприємства,  міський краєзнавчий та художній музеї. 

• Озеро Лебедин:

Місто названо (за однією з версій) на честь озера, яке було розташоване на його околицях. 

• Природні багатства:

Лебедин оточений лісами, що сприяє розвитку рекреаційного потенціалу міста.