Серед чисельних жіночих свят найзнаменнішим є празник святої великомучениці Катерини, яка в народі вважалася захисницею жіночої долі.

     В Україні цей день крім суто церковного значення мав ще й народну складову, адже колись на Катерини відбувались яскраві молодіжні святкування, насичені любовними ворожіннями та сподіванням на майбутній шлюб. Свято Катерини вважалося днем «дівочої долі». Дівчата та жінки зверталися до святої з молитвою і просили її про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї. Цікаво, що хлопці теж не лишались осторонь від обрядів – напередодні свята парубки постували в надії, що Бог пошле їм добру жінку .

   Із вечорницями в день Катерини пов’язаний ще один стародавній звичай — «закликання долі». Дівчата збиралися в одній хаті, варили кашу із пшона та маку, а потім вночі, перед першими півнями, обгортали горщик новим рушником і прямували до воріт. Кожна із них по черзі вилазила на ворота і, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі вигукувала: «Доле, доле, йди до нас вечеряти!» Якщо у цей час співав півень, вважалося, що «доля обізвалася», якщо ж ні — що «Доля оглухла, не чує голосу». Поганим знаком вважалось падіння в цей час зірки у небі. За повір’ям, це «доля погасла». Існували й інші способи ворожінь.

      Удосвіта дівчата йшли до криниці і придивлялися до свого відображення: якщо воно «пощерблене», то подружнє життя буде невдалим, і навпаки.

     Матері, у яких були доньки на виданні, вносили до хати півня, щоб жених не барився та швидше брав дівчину заміж. А до образу святої Катерини ставили три свічки, щоб рід не переводився.

      На Катерини дівчата зрізали вишневі гілочки і ставили їх у воду на вікні у хаті чи встромляли у землю на покуті. Вважалося, якщо вишня розцвітала до Різдва або Нового року — дівчина незабаром мала вийти заміж. У такий самий спосіб ворожили про здоров’я родини в наступному році. Для цього у воду ставили стільки гілочок вишні, скільки було членів сім’ї, і кожну позначали ниткою окремого кольору. Чия гілка розквітне — житиме довго і буде здоровий, чия всохне — захворіє або помре. Вишневі гілочки намагалися тримати так, щоб їх не побачив священик, адже дівчата знали, що отець сваритиметься і вірили, що гілочка може після цього всохнути.

      На свято Катерини дівчата не топили печі, аби їхнє життя потім не курило. Матері топили сніг і вмивали у талій воді дочок для здоров’я та краси. До речі, тала вода найкраща і для купання, в ній також миють голову, щоб волосся було м’яким та кучерявим.

     Діти та підлітки цього дня обов’язково каталися на санчатах, бо вірили: хто цього дня спускається на санях з гірок, у того вітер віджене все лихе. Звідси пішла інша назва свята — «Катерина Санниця».

    Таким чином, в українців свято Катерини було пов’язане з молодіжними вечорницями та дівочими ворожіннями. Незаміжні дівчата у цей день просили, щоб Свята послала їм доброго чоловіка і злагоду у родині.

     З приходом свята Катерини селяни очікували посилення морозів, а тому казали: «На святу Катерину ховайся під перину».

   А ще примічали:

• Як на Катерину відлига, то на Різдво будуть морози.
• Ясна погода 24 листопада, передвіщає морозну зиму.
• Теплий день – заморозки потурбують тільки на Варвару.
• Туманність та відлига попереджають про заморозки через 10 днів.
• Якщо випаде вперше сніг – до неврожайного року.
• Небо в маленьких зірочках чекайте на снігопад.
• Якщо у цей день вітряно, то наступне літо буде дощовим.