Свято Наума відзначають 1 грудня (за новим церковним календарем) як день пам’яті святого пророка, покровителя знань та мудрості. Традиційно цей день вважався сприятливим для початку навчання, про що свідчать народні прислів’я: «Пророк Наум наведе на ум». Цей день вважався початком навчання дітей грамоті, прообразом 1 вересня. З весни до пізньої осені діти допомагали дорослим в полях і городах, а взимку йшли вчитися. У давнину батьки відводили дітей до церкви, а потім до вчителя, щоб розпочати їхню освіту.

     В цей день батьки рано вранці вели дітей до церкви слухати молебень і отримати благословення священика на навчання. Потім в будинок запрошували вчителя, роль якого виконував диякон. Посада педагога вважалася почесною. До вчителя ставилися з повагою і зустрічали поклонами. Батько передавав руку дитини наставнику і просив вчити його, а за лінь карати. Дитина тричі кланялася вчителю. Мати в цей час голосно плакала і голосила, зі сльозами просила не мучити дитину навчанням.Якщо мама не ридала, то люди вважали її черствою по відношенню до дитини. Майбутній вихованець тричі вклонявся наставнику, а той три рази легенько бив його батогом. Потім мати садила їх за стіл і вручала наставнику указку. Він відкривав книгу і починав показувати дитині букви.

     Після першого уроку вчителю обов’язково дарували рушник, горщик каші, яйця, курку або коровай. Іноді в рушник загортали гроші. Після цього дня учні самі ходили до вчителя. Їм давали з собою частування для вчителя, указку і абетку. Одними з перших текстів, які читали учні, були молитви.

  Цього дня в народі примічали:

• Дме північний вітер — до сильних морозів.
• Зоряне небо вночі — до різкого похолодання.
• Якщо ввечері чути глухий гавкіт собак, значить завтра буде сніг.
• Якщо вночі місяць на небі “лежить” — до потепління, а “стоїть” — до холодів.
• Вважалося, що народжені 1 грудня стануть хорошими педагогами.