Субота – шостий день тижня. Його назва, вважають одні, походить від давньовавилонського слова „шаббат”, що означає „спокій”, бо до кінця цього дня завершувалась активна діяльність людей, наставав спокій і люди віддавали себе молитві, дякували Богові за його прихильність і ласку.
Інші схиляються до думки, що назву дня визначило давнє словосполучення „со” і „битіє”, тобто „разом буття”, коли люди сходились для спільної молитви. На жаль, про власне українські, зокрема, давньоукраїнські, назви днів тижня чути не доводиться. А вони були. Тож спробуймо дослідити і їх.
Одначе справедливо відзначу, що субота, як і інші дні тижня, в давніх українців первісно мала власну назву, тобто українську.
Зокрема, суботу праукраїнці називали Перундень – на честь українського бога Перуна, якого вважали покровителем шлюбу.
Обидва варіанти за своєю суттю не суперечать один одному. Проходить субота під знаком Сатурна (у римлян) і Кроноса (в греків) , які були богами Часу і піклувалися землеробством та родючістю земель, що пов’язане з часовими ритмами. Для суботи це досить символічно: все, що було зроблене в попередні дні, з часом проростає і дає свої плоди… Субота-день жіночий. її образ – гарно одягнена молода жінка або дівчина. Її колір – фіолетовий – колір, який поєднує в собі два кольори-червоний, колір крові, та синій, колір небес. Бо на початку цього дня проливалась кров Христа, розіп’ятого на хресті, а по завершенні його – Син Божий Воскрес Небесною силою. Це – колір Господнього Хреста, бо протягом усього цього дня Син Божий перебував на Хресті.
Здавна вважалася субота найтяжчим днем для роботи, в який не варто братись за громіздкі справи, а пам’ятати, що субота – переддень неділі і використати її треба для підготовки до недільної Служби Божої: навести лад у господарстві і прибрати в хаті, підготувати чисту одіж, помитись, по-доброму і в злагоді поспілкуватись з рідними, близькими, знайомими, тобто з кожним, кого зустрінеш суботнього дня. Але, якщо з якихось причин не вдавалося завершити справи у п’ятницю, то це годилося обов’язково зробити у суботу.
Суботою піклується Числобог – бог часу, котрий відраховує години, дні, роки.
Щосуботи перед заходом сонця був звичай голитися парубкам та чоловікам, а дівчатам – розчісувати та заплітати волосся. Після вечірньої молитви вчили ходити немовлят.
Субота чудовий день для зажинок – легші жнива будуть. Також, у суботу добре закладати хату.
Народжені в суботу люди охайні, роботящі і у добрі господарі/господині.
Вірили, як сходяться (одружуються) ті, хто народився в суботу, то будуть безплідні, себто не будуть мати дітей.
В народі говорять:
- Субота – кінчається робота.
- Субота – не робота, а в неділю нема діла.
- У суботу на роботу, а в неділю на весілля.
- Субота – не робота: помий, помаж та й спати ляж.
- В суботу й ведмідь умивається.
- Багата дівка робить від суботи до понеділка.
- Роботи до сьомої суботи.
- Давніша субота за неділю.