Наприкінці грудня 1845 року — на початку січня 1846-го в Києві створено таємне Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія, яке обстоювало ідею побудови української держави на засадах особистої і національної свободи в межах панслов’янської федерації. Незважаючи на вкрай короткий термін його діяльності, ідеологічні засади товариства в різних модифікаціях знайшли відображення в більшості українських політичних програм аж до

Святки — дванадцять днів після свята Різдва Христового до свята  Богоявлення (Водохреща). «Зимові свята» тривають від  24 грудня до 6 січня. Ще з давнини, це головне зимове багатоденне свято. Протягом цього часу українці вітали один одного з Різдвом, бажали доброго врожаю, щедрого року, багатства і добробуту у дім господарів. А щоб всі побажання втілювалися у життя,

Різдвяний дідух — важлива традиція українського народу, яка має свій особливий символізм. Притаманний він був більше низинним регіонам України, особливо там, де росла пшениця.      Дідух справжній елемент обрядовості наших предків. Його в давнину виплітали переважкно із колосків пшениці. Слово “дідух” означає “найстаріший”. Однак в різних регіонах України цей обрядовий елемент називали по-різному: король, сніп,

     У його основі – народження у плоті Ісуса Христа від Діви Марії. Відзначають це свято в один і той самий день, проте цього року за новим церковним календарем його дата змістилася. У зв’язку з переходом Православної церкви України на новоюліанський календар усі дати неперехідних свят змістилися на 13 днів раніше. Різдво Христове за новим стилем православні

Традиційно, різниця між колядками, щедрівками та засівалками (посівалками) суттєва. Колядки виконують на Різдво, щедрують — напередодні Нового року, а от засівають вже в перший день Нового року. В окремих регіонах існує традиція щедрувати і напередодні свята Хрещення Господнього (Водохреща).         В колядках здебільшого прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо.