Це четвертий день Страсного тижня перед Великоднем.

Цей день у християн скорботний та сумний, бо на богослужінні увечері вони молитовно згадують події, пов’язані з розіп’яттям Ісуса на хресті та його смертю.

     У цей день в храмах згадують та описують події Тайної вечері. Під час цієї втаємниченої вечері з дванадцятьма апостолами Ісус встановив одразу кілька таїнств. Перше – таїнство священства. По суті воно є передачею права на здійснення духовного служіння людям. Першими, кому передав це право Ісус Христос, були його 12 апостолів. Вже вони передавали його далі людям – в різному обсязі залежно від потреби, можливості та намірів. Тепер священників висвячують архієреї, а вищі чини, згідно з Апостольськими правилами – собор архієреїв.

      Друге таїнство запроваджене Ісусом у цей день – таїнство причастя. Господь благословив хліб та вино, розділив його між учнями і сказав спожити.

      У Страсний четвер у парафіях традиційно заготовляються запасні Святі дари для причастя на весь рік – на випадок, якщо треба буде причастити людину, а в той день не буде змоги здійснити освячення дарів.

       Вранці у церкві служиться Літургія Василія Великого. Під час цієї літургії освячують миро – спеціально приготовану ароматичну олію, яку використовують для миропомазання (здійснюється за потреби або у Великий піст). Це робить глава церкви і потім розділяє його і передає в регіональні осередки, далі воно потрапляє розподіляється по парафіях.

    Ввечері Великого четверга починається Спомин Страстей Христових. Звершується служба з читанням дванадцяти страсних Євангелій: від моменту, коли Господь після Тайної вечері пішов молитися в Гетсиманський сад і до поховання. Разом з читанням Євангеліє віряни згадують суди над Ісусом, шлях на Голгофу, розп’яття, муки і смерть на хресті.

        Православні християни під час служби Страстей Господніх стоять із запаленими свічками і після служби цей вогонь несуть додому, намагаючись не загасити по дорозі. Уже вдома запалюють лампаду цим вогником, а хтось буває малює цим вогнем ще хрести на дверях, вікнах, сволоках. Вірили, що тоді ніяке нечисте в хату не зайде.

     Ще одне вірування, пов’язане зі страсною свічкою, стосується пошуків домовика. Господар ставив хрестик на дверях і ліз зі свічкою на горище. На Поліссі і Волині вважали, що в цей день можуть зустріти домовика, і що він являється в образі кота. Тож. якщо на горищі знаходили котика – вірили, що це хатній домовичок. Слід було зауважити, якої масті той котик – чи він руденький, чи чорний, чи білий. Такої масті й треба було тримати худобу, тоді домовик її буде любити і доглядати. Вважалося, що тоді тварини будуть здорові, корова даватиме багато молока, коні будуть витривалі. Якщо ж тримати худобу іншої масті, ніж цей домовик, то люди думали, що він її не злюбить і буде ганяти до смерті.

     Свічка, з якою стояли на четверговій службі, називалася “страсною”, подекуди як і стрітенська “громницею”. Її слід було запалювати під час грози чи бурі та в інших складних чи небезпечних життєвих ситуаціях. Громницю запалювали, якщо людина тяжко помирала – аби свічка полегшила відхід; клали її й у домовину покійнику, щоб освітила йому шлях.

      На Слобожанщині існував звичай робити громницю таких великих розмірів, щоб вона дуже довго світила. Її брали в церкву 12 років підряд на службу на Чистий четвер. Люди вірили, що тоді ця свічка матите дуже сильні магічні здібності, захищатиме від відьом і від усього лихого.

     Існує повір’я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати “Мертвецький Великдень”. Отож,  зайшовши пізно вночі до церкви можна, за народною уявою побачити, як покійники славлять Воскресіння Христове, а церковну службу служать священники, що померли. Тільки зустрічатися з ними не потрібно, бо вони в цей час набувають особливої агресивності.

      В останній тиждень Великого посту віряни вже активно готуються до Великодня. Чистий четвер в народі часто пов’язують з очищенням душі та тіла перед одним з найбільших релігійних свят року, тобто ретельно вимитись, особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів, символічно гріхи, які накопичилися за рік. Вода у цей день може відмити і заворожити недугу, бо “ворон несе воронят до води скупати”, а ці птахи живуть по сто літ. Особливо помічною вода в Чистий четвер вважалася для тих, хто мав шкірні недуги та хвороби очей. Коли купатися в Чистий четвер? За давньою традицією скупатися потрібно до сходу сонця – щоб Люди ще до світанку йшли до водойм, щоб вмитися.  Дітей та немовлят купали вдома, адже за народними повір’ями в цей день навіть в криниці вода була цілющою.

    Молоді дівчата у Чистий четвер могли подбати про своє заміжжя. Існували спеціальні обряди на цей день, аби не лишитися “старою дівою”. Дівчата збиралися і ходили в місце, де зустрічалися три потоки. І якраз в тій проточній води вони вмивалися, або навіть вскакували у воду, щоб бути гарними, мати успіх у хлопців і швидко вийти заміж. Був, навіть, такий ритуал, коли брали свою прядку волосся і кидали у воду і промовляли: “бери водице, русу косу, а мені дай дівочу красу. Дай красу зірниці, щоб борзо була молодиці. Дівчата проводили ще й такий обряд на заміжжя – треба було витертися чистим рушником, загорнути в нього крашанки і паску, а потім віддати на милостиню це все, що і мало б прискорити зустріч з судженим.

      Загалом, у цей день всі мали бути помитими, одягнути свіжу одіж і вже чистими йти до церкви.

      Якщо перші три дні тижня були у наших предків сповнені клопотів по господарству, то від четверга вже починалися турботи про ритуальну складову свята. До полудня четверга мала бути закінчена вся важка робота і в будинку, і надворі.

       У наших предків існували численні народні прикмети на Чистий четвер, обряди, звичаї та забобони. Також в цей день традиційно починали пекли паски. Паска, то не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове і до її виготовлення треба ставитись з особливим натхненням та трепетом. Перед тим як випікати необхідно помолитись, аби очистити Ваші думи та помисли.

      По-іншому цей ритуальний хліб ще називався “баби”. Традиції його випікання відрізнялися в різних регіонах. Наприклад, на Чернігівщині у четвер пекли жовті баби (святкову пишну здобу), у п’ятницю – білі (теж здобні, але з меншою кількістю жовтків та прянощів, в пам’ять про покійників), у суботу – чорні паски (житні паляниці).

     Більш поширена традиція випікати лише одні бабки – жовті, в які за спогадами могли додавати додавали від 60 до 120 жовтків, багато цукру, масло, лили ром. “Вибивали” (місили) баби 1-2 години, щоб аж піт з чола капав.

     Традиційно існувало розділення бабки і паска – бабка була здобна, а паска – пісна.

     Розпочинаючи замішування паски, господиня спроваджувала усіх з хати, замикала двері, щоб не було протягів, а малим дітям наказувала сидіти дуже тихо. Під час замішування тіста могли додавати свячену воду. Вже готову паску хрестили, як і саму піч перед саджанням туди хліба.

       Піч на випікання паски розпалювали торішньою свяченою вербою та полінами, які відкладав господар кожного четверга великого посту.

      Дуже багато є таких магічних дій, які пов’язані з процесом випікання цього сакрального хліба. На Житомирщині жінки казали: “тікай, сатана, з хати, я буду паску саджати”. Поки пеклася паска,  жінці не можна було сідати на лаву, бо казали, може паска сісти. Був ще гарний звичай, що після того, як жінка вже вимісила, виробила паску, поставила в піч, то змивала руки від тіста водою і тоді гладила своїх дітей по обличчю і казала – будь такий величний, як ця паска. Або рости такий великий, як паска велика”. Якщо паска, не дай Бог, тріснула, запалася або не спеклася – це була дуже погана ознака. У такому випадку в господині ще була субота, аби спробувати спекти паску ще раз, і щоб вона таки вдалася.

       Чистий четвер багатий на традиції і має чимало заборон: ображатися, сваритися, злитися, веселитися, святкувати весілля, займатися важкою фізичною працею (повсякденними справами можна), порушувати піст. Піст у Страсний тиждень люди намагалися дотримувати особливо ревно, а старенькі бабусі та жінки, в яких померли діти, від страсної вечері і до Великодня намагалися зовсім утримуватися від їжі.