У вересні православні віряни традиційно вшановують пам’ять мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. За новим церковним календарем день припадає на 17 вересня. За старим календарем свято відзначали 30 вересня.

    Що відомо про цей день?

    Історія цього свята досить сумна. Згідно з нею, у Римі, у II столітті, жила благочестива вдова Софія (у перекладі її ім’я звучить як “мудрість”) і три її доньки. Початкові грецькі імена дівчаток були Пістіда, Елпіда і Агапі, але старослов’янською їх переклали як Віра, Надія і Любов, а ось Софія зберегли без перекладу. Софія була прикладом істинної християнки і своїх доньок виховувала також у любові до Священного Писання та духовній і тілесній чистоті.

      Про їхню благочестиву сім’ю донесли імператору Адріану, і він зажадав, щоб мати з дочками принесли жертви язичницькій богині Діані. Спочатку Софію і дівчаток намагалися заманити лестощами і подарунками – для цього всіх на три дні поселили в будинку багатої жінки, їхньої наглядачки. Але Софія продовжувала наставляти дітей у вірі і готувала їх до випробувань.

Через деякий час дівчаток привели до імператора: на той час Вірі було 12 років, Надії – 10, а Любові – 9. Усі троє відмовилися поклонятися ідолам, тож імператор розлютився і, незважаючи на юний вік дівчаток, наказав їх піддати жорстоким тортурам. Вони стійко перенесли муки, але загинули. Софія поховала дочок за християнським звичаєм і три дні сумувала на могилі, після чого також померла.

       Переказ про те, як загинули Віра, Надія, Любов і мати їхня Софія, – один з найдавніших християнських. Відомо, що шанувати святих почали з VII століття. Існує також версія, що Віра, Надія, Любов і Софія могли бути не історичними особистостями, а символами головних християнських чеснот, що втілилися в їхніх іменах.

     Ікони святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії є поширеними у православній традиції та часто зображають цих святих разом, символізуючи їхню спільну мученицьку долю.

       Ця ікона зазвичай зображає чотири жінки разом: Софія — старша жінка, часто зображена із сувоєм або хрестом, символами її мудрості та віри, Надія – очікування кращого, Віра – віра в Христа, Любов – чисте, безкорисливе почуття. Юні дівчата, зазвичай, тримають хрести як символи своєї мученицької смерті. Всі постаті одягнені в традиційні вбрання, що нагадує стиль ранньохристиянських святих, з німбами навколо голів. Інколи фон ікони містить архітектурні елементи, що символізують святість їхнього життя, або небесні символи.

       В українському іконописі тема цих святих була популярною серед народних майстрів, особливо у XVIII–XIX століттях.

        Ікона святих шанується як чудотворна: у них просять сімейного щастя, народження дітей, а жінки – зцілення від жіночих недуг. Заміжні жінки моляться перед іконою про здоров’я всіх членів сім’ї. За віруваннями, ікона допомагає пережити важку втрату, після молитви перед нею люди позбувалися скорботи й печалі.

       День пам’яті Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії вважається жіночим святом. У народі свято прозвали Вселенські бабині іменини, оскільки святі мучениці стали символом усіх жінок, матерів і дочок. Тому в свято особливо шанують жінок. Цікаво, що головним звичаєм дня вважається ранковий ритуальний плач або скорбота за долю святих – вірять, що такі сльози здатні відвести біди й хвороби від дому та сім’ї. У цей день жінки можуть не робити хатніх справ, натомість вони обов’язково мають відвідати храм, де купити три свічки: дві ставлять Христу, а третю приносять додому і встановлюють у коровай, спечений напередодні. Цим хлібом пригощають усю родину, щоб у житті кожного були мир і гармонія.

       На свято Віри, Надії і Любові молоді дівчата традиційно влаштовують посиденьки і ворожать. А от свататися і тим більше вінчатися у цей день заборонено. Вважається, що укладений цього дня шлюб не буде щасливим і швидко розпадеться.

    В народі говорили:

• Віра, Надія, Любов і мати їх Софія — серцю розрада, а душі надія.
• Віра, Надія, Любов усе здолають.
• Де Віра, там і Надія, де Надія — там і Любов.

     А ще примічали:

• якщо на Віру, Надію, Любов видно зграї журавлів, то на Покрову (1 жовтня) буде холодно, в іншому випадку зима буде пізньою
• якщо чути грім — осінь буде довгою і теплою
• якщо пішов дощ, можна очікувати ранньої весни наступного року.

      Тож, вітаємо з Днем Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії! Нехай свято подарує вам любов, віру, надію та мудрість.