Напевно, черговий день “чистих рук” чи “бережіть чистоту”, подумаєте ви, почувши про День рушника? Але ні, цей день зовсім інше. Мабуть, більш оригінального та чудового свята ще не вигадали. 25 травня – це дата, присвячена відомому письменнику Дугласу Адамсу. А до чого тут рушник? – скажете ви. Вся справа в непересічній особистості Адамса. Він – автор іскрометних фантастичних творів «Автостопом по галактиці» та «Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі». Саме в романі «Автостопом по галактиці» він зобразив рушник як річ першої необхідності для мандрівника земними дорогами та міжгалактичними просторами.

    А в українській народній культурі рушник вважається одним з найпомітніших і шанованих виробів. Український рушник! Хто з нас не бачив його? Не було, мабуть, жодної оселі в Україні, котру б не прикрашали рушники. Хоч би яке бідне було господарство, а все ж чисто прибрана оселя палахкотіла багатством вишитих рушників. Вишиваний рушник посідає почесне місце в будинку: біля образів, на столах, на вікнах, старовинних скринях. Він є старовинним народним символом і прекрасним стильним елементом в оздобленні будинку в стилі «кантрі» або «сільському стилі». З вишитою крижмою зустрічають народження дитини. Дуже багато знакових подій в житті людини потребують цього традиційного народного атрибуту: випускні в садочку та школі, зустріч дорогих гостей, сватання, розпис, шлюб, весілля. Всюди в українських народних обрядах використовується вишитий рушник. І при відході людини, на похоронах, вишитого рушника теж треба.

Вони захищали дім та всю родину від “лихого ока”. Рушники вішали над святими образами, які колись були у кожній хаті, над фотокартками рідних — для того, щоб вони оберігали цих людей від злої долі. Рушники розміщували над вікнами й дверима, бо вишивка на його кінцях не пускала в дім злих духів. Особливою силою наділяються речі, які переходять від покоління до покоління. Досить часто сімейним оберегом був весільний рушник. Цей сильний та наділений любов’ю оберіг був й чудовим елементом декору. Неймовірні візерунки, розмаїття кольорів та витонченість роботи дивували гостей оселі.

     Аж до 50-х років 20 століття рушники вишивалися рукодільницями на домотканому льоні. При цьому необхідно сказати, що в повоєнний час на ткацьких верстатах вже не працювали: були великі запаси матерії, зітканої раніше: революційний і післяреволюційний час привчив народ створювати запас лляної тканини, оскільки всі запаси продуктів  в ці часи вилучалися (революції, колективізація, голод). Тканина – єдине, що не підлягало обов’язковому вилученню. Запаси полотна, виткані на початку століття, були настільки великі, що їх  вистачило на 50-70 років, як раз до того періоду, коли більшість змогла вже  собі дозволити купувати тканину фабричного виробництва.

      Саме слово «рушник» має корінь «руш», «рух», що означає ламати, руйнувати, рвати, а інакше – відірваний шматок тканини, відріз. А предмети, які використовувалися нашими предками для витирання рук і висіли на рукомийнику, називалися: утирки, рукотерка, ручник, рушник. Такий рушник мав дуже маленький розмір і не шився спеціально, для витирання рук використовувалися старі ткані вироби, оскільки цінність тканого полотна була велика, будь-які  ткані вироби зношувалися в прах. Справжній рушник мав розмір, який далеко перевершує своїх сьогоднішніх нащадків, його розмір у ширину був 35-40см, а довжина сягала 3-5 метрів. Рушник дуже багато прикрашався: мереживом, тасьмою, стрічками, ткацтвом. На виготовлення рушника умільці не шкодували ні сил, ні часу, ні декору. Сьогодні рушники вишиваються переважно в селах до весіль і хрестин, а також до великих церковних свят. По всій Україні і сьогодні найбільше цінується   жива традиція ручної вишивки на лляній тканині.

      Для вишивки українських рушників характерно часте застосування візерунків  багато вишитими орнаментами з магічними символами.

Символи, що означають Сонце і Воду.     

   Для вишивки українських рушників характерно часте застосування візерунків, які є знаками Сонця і Води – двох основоположних стихій, які створили і підтримують життя на всій Землі. Їх ототожнюють з сонячною енергією Отця і водної енергією Матері. Восьмикутна розетка або квітка позначає Сонце, а візерунок, схожий на згорнутого вужа символізує Воду.

Символ Матері.

     Обов’язковим символом вишивки кожного рушника, особливо весільного, вважається Материнський символ. Він являє собою восьмикутний візерунок у вигляді квітки або зірки, навколо якого вишивається символічна гірлянда з квіток. Гірлянда позначає прославляння Матері та її неоціненної участі в продовженні і захисті кожного роду.

Геометричні ромби.

     Ромби є найпоширенішим геометричним видом візерунка у вишивці всіх слов’янських народів. Також, і в українській вишивці рушників ромби займають найважливіше місце в числі всіх геометричних символів. Візерунки з ромбами вважалися сильним оберегом, які приносять щастя. Згідно давньослов’янським повір’ям, ромби позначають богиню Землі, що сприяє родючості. Завдяки такому змісту цього символу, ромби були широко поширені і активно використовувалися в орнаментах національного одягу українського народу. Зараз можна побачити прекрасні вишиванки та інші предмети одягу на українцях, вишиті багатими орнаментами з використанням саме символіки ромба. Але особливо популярні візерунки з ромбами на обрядових рушниках.

Орнамент у вигляді вазона або Берегині.

      Значним по силі і впливу оберегом в класичній українській вишивці є орнамент, що представляє собою вазон з квітучим деревцем і з птахами, або Берегиню – велика містична квітка або стилізована фігура жінки. Такий орнамент символізував оберіг, очищення від зла, зцілення і захисну магію. Для його вишивки використовувалися червоні нитки, іноді додавалися і чорні. Традиційно,  червоний колір в українській вишивці є символом сонця, а також,  вогню, що очищає від недобрих впливів на людину.

Символіка винограду.

     Орнаменти із зображенням винограду вишивають у на території всієї України. У Київській, Чернігівській, Полтавській областях особливо популярні орнаменти на вишиванках і рушниках з великими гронами винограду. Грона винограду на орнаменті є символом створення сім’ї, її краси і благополуччя, а також, нагадують міцний і численний рід.

Символічні зірки.

    Геометричний орнамент, що представляє велику кількість зірок, вишитий на краях рушників або рукавах вишиванок, розповідає про стійкість порядку і прекрасної гармонії, створених в житті людей і у всьому Всесвіті.

Дуб – символ сили.

     У язичницькій міфології бог Перун вважався найсильнішим і грізним богом. Символічним деревом Перуна був дуб. Тому,  дуб прийнято вважати символом непереможності, міцної життєвої сили, чоловічої енергії. Рушники та одяг українських чоловіків прикрашалися візерунками, що складаються із зображень дуба. Це надавало їм мужності і сили для захисту українського роду.

Символ родини – Калина.

      Калина завжди шанувалася як оберіг української родини. Вважають, що назва калини походить від давньослов’янського слова «коло», яким наші предки називали Сонце. Це невелике дерево з красивими гронами квітів та плодів висаджували українці в кожному подвір’ї. Червоні ягоди калини уособлюють здоровий і безсмертний рід, тому,  українські майстрині любили вишивати на вишиванках і на весільних рушниках грона яскраво-червоних ягід калини.

Ніжні лілії.

     Крихка ніжна квітка лілії символізує дівочу цноту, красу, чарівність. Часто орнамент з ліліями складається так, що в ньому можна розгледіти пару лебедів, що означає вічну вірність і щиру любов. Лілію вишивають в потрійному візерунку – квітка, листя, бутон. Лілія представляє жіночу енергію, символом якої є Вода. Старовинна назва лілії – «крін». Це слово співзвучне українському слову «криниця», що означає колодязь. В орнаменті з ліліями вода нерідко представлена зображенням над квіткою декількох крапель роси, що позначають запліднення.

Мак – знак захисту.

      За українськими народними повір’ями мак має магічну силу, оберігає сім’ю і домашнє господарство від різних неприємностей. Освяченими маковими зернами обсипали членів сім’ї, хату, подвір’я та тварин. Яскравий червоний колір маку символізував кров загиблих воїнів на полі битви. Орнамент на рушнику, який зображає квітку маку, коробочки з насінням і листя, символізує захист від зла і вірну пам’ять про загиблих у битвах воїнів з даної сім’ї. Молоді дівчата з роду загиблого воїна вишивали візерунки з маками на своїх сорочках і носили сплетені з семи маків віночки. Це означало їх зобов’язання перед сім’єю зберегти і продовжити свій рід в пам’ять про загиблих.

Червона троянда.

     Ружа (троянда) завжди була популярна і улюблена в Україні, її вважали квіткою Сонця, а червоний колір троянд, що нагадує колір крові вважався символом життя. Орнаменти, що складаються з квіток, листя троянд, збираються широкою смугою у вигляді нескінченного вінка, що не має ні початку, ні кінця, що означає нескінченність життя з постійним її відродженням. Коли орнамент з троянд вишивався символічно, геометричними візерунками, тоді троянди могли позначати зірки, які зібрані в нескінченному просторі неба в певну систему.

Символіка хмелю.

    Орнаменти, що включають листя хмелю, нерідко можна зустріти на рушниках і вишиванках жителів центральної України і Поділля. Цю символіку прийнято відносити до молодіжної. Хміль позначає юнацьку любов, молодіжний запал, активність і розвиток. Зовні малюнок, що зображає листя хмелю, нагадує орнаменти винограду і води, так як символічний зміст знака хмелю містить в собі частину змісту і цих двох знаків. Символ хмелю іноді вважають весільним, так як він уособлює молоду сім’ю.

    Отож, вишитий рушник – це елемент українських традицій, який зберігся і свято цінується і до сьогодні.