Починаючи з 2021 року в Україні 4 червня – це День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Дата дня вшанування була вибрана не випадково, адже щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

 Цей день створений для того, аби привернути увагу до кричущих порушень з боку росії, яка не дотримується всіх існуючих конвенцій та договорів щодо ведення війни, щоб громадськість не забувала про те, що під час війни гинуть не тільки солдати, але й невинні діти.

       Щодня росія вчиняє проти населення України, зокрема і дітей, воєнні злочини, які у майбутньому будуть розслідуватися, як злочини проти людяності. Щодня вона несе у сім’ї українців руйнування, горе і страждання. Систематично порушує міжнародне право, норми міжнародних документів, що відкривають можливість порушувати питання про визнання російської агресії в Україні актом геноциду проти української народу.

      Ось уже майже десять років росія вбиває українців. Біль за кожним втраченим життям не втамують жодні слова втіхи. Втрачати співгромадян — важко. Але найстрашніше те, що держава-терорист, росія, забирає життя у тих, хто навіть не встиг його сповна почати — в дітей. Ворожі ракети й снаряди, свідомо націлені проти мирного населення, відбирають у нас майбутнє. Сотні маленьких українців мали змінити цей світ: хтось мав стати лікарем, хтось із них мріяв підкорити Еверест, а хтось з заздрістю дивився на маму — водія тролейбуса…

       Їх передчасно обірвані життя — наш вічний біль.

       Їх непрожиті долі — вічна мука їх рідних та близьких.

       Ми маємо памʼятати кожного і кожну з 550 маленьких жертв агресії рф, які загинули та понад 1364, що  отримали поранення різного ступеня тяжкості. Вже сьогодні відомо про щонайменше 389 зниклих безвісти дітей. Перспектива дізнатись правду — лякає. Але найстрашніше те, що ця цифра, ймовірно, не остаточна — досі немає точних даних з усіх тимчасово окупованих ворогом територій.

      З початку збройної агресії на Сумщині терористи вбили 13 дітей – 3 дівчинки та 10 хлопчиків (за даними Сумської обласної прокуратури):

7-річна Аліса (м. Охтирка)

5-річний Кирило (м. Суми)

10-річний Єгор (м. Суми)

15-річний Артем (м. Суми)

7-річний Вадим (м. Суми)

1-річний Єфрем (м. Лебедин)

13-річний Ярослав (м. Тростянець)

15-річний Максим (м. Тростянець)

15-річний Богдан (м. Білопілля)

4-річний Дмитро (м. Білопілля)

13-річна Софія (с. Угроїди)

16-річний Роман (с. Пожня)

7-річна Богдана (м. Середина-Буда).

      Вони назавжди залишаться дітьми.

      Понад 19,5 тисяч українських дітей примусово депортовані до росії чи тимчасово окупованих територій. Десятки тисяч дітей втратили близьких – матерів, батьків, братів та сестер, бабусь та дідусів, стали сиротами та напівсиротами. Мільйони дітей вимушені покинути рідні оселі, рятуючись від «руського миру».

      Ці злочини не мають строку давності, росія обов’язково понесе за них відповідальність.

      Діти – це наше майбутнє, продовження не тільки нас самих, нашого роду, а й нашої Держави. Діти – це маленькі частинки великого щастя, ім’я якому – Життя! Діти – це диво, яке наповнює життя кожного дорослого щирою радістю і теплотою. Вони повинні жити у світі, який не знає, що таке жорстокість, біль та насильство.