Відомий український історик, письменник, перекладач Дятленко Микола Дмитрович народився 13 (26 за н. ст.). листопада 1914 в селі Куличка (Лебединський повіт Харківська губернія, нині Сумський район Сумська область). У1935 році закінчив Дніпропетровський політехнікум залізничного транспорту. Напередодні радянсько – нацистської війни бувстудентом факультету західних мов і літератур Київського університету. З початку радянсько – нацистського етапу 2-ї світової війни на фронті. Проходив службу при 7-му відділі Політуправління ряду фронтів, який займався агітацією ворожих військ здаватися в полон та співпрацювати. Микола Дмитрович брав безпосередню участь у цій роботі, зокрема був літературним працівником газети для німецьких солдатів «Солдатська правда». 8–9 січня 1943 як перекладач брав участь у спробах парламентерів передати німецькому генералу – фельдмаршалу Фрідріху фон Паулюсу радянський ультиматум про капітуляцію, а 31 січня – у його допиті (про цю сторінку з життя Миколи Дятленка знято кінострічку «Парламентери» (1985, режисер В. Шкурін, Українська студія хронікально – документальних фільмів). За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, сімома медалями.Після війни закінчив повний курс навчання у Київському державному університеті(1946). Після закінчення університету працював у Києві в Міністерстві Закордонних Справ УРСР (1946–50), кандидат історичних наук (1955), керував редакцією всесвітньої історії Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (1958–59), старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1964–74), член спілки письменників України (1965). Досліджував питання міжнародних відносин, період окупації в Україні, антифашистський рух у Європі. Один із авторів колективної монографій «Україна і Близький та Середній Схід» (1968), «Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму» (1970; обидві – Київ). Переклав п’єсу «Видіння Сімони Машар» Бертольда Брехта (журнал «Всесвіт», 1959, № 11), романи «Три товариші» Е.-М. Ремарка (1959, співавтор), «З ким ти?» Анни Зеґерс (1961), «Жовта акула» (1973), «Операція «Сандерсторм» (1974, співавтор) В. Шраєра, «Очима клоуна» ГенріхаБьолля (1965), «Героями не народжуються» Е.-Р. Ґройліха (1976), збірник оповідань «Винаходи для уряду» Й. Редінґа (1982; усі – Київ). Помер у Києві 11 жовтня1996.