29 червня 1903року у с. Олександрівка (Олександрівське) Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Лебединська міська рада, Сумського району, Сумської області) в сім’ї лісничого народився видатний археолог, педагог, доктор історичних наук (1964) Ба́дер О́тто Микола́йович . Родина, через особливості роботи батька, часто переїжджала з місця на місце. Юнацькі роки Отто Миколайовича пройшли на Смоленщині, біля міста Білого, де в лісництві працював його батько. Навчаючись в гімназії міста Білого, він організував в закладі краєзнавче товариство, яке і представляв на 1-му Всеросійському з’їзді краєзнавців у 1924 році. У 1926 році О́тто Микола́йович закінчив навчання на археологічному відділенні факультету суспільних наук Московського університету. З 1927 по 1930 роки Отто Бадер – вчений-спеціаліст з археології в музейному відділі Головного управління науки Наркомату Освіти СРСР. Протягом 1927—1930 років в археологічних експедиціях на Кримському півострові вчений виявив понад сто стоянок з кам’яними знаряддями у центральних та східних яйлах Кримських гір. В 1930—1934 роках розкопав і вивчив стоянки Джейлау – Баш на Чатирдазі та Балин-Кош. У 1937—1939 роках О. Бадер відкрив та здійснив розкопки мустьєрської стоянки біля Вовчого гроту в Східному Криму.
Отто Микола́йович брав участь в організації археологічних відділів у низці обласних музеїв. З 1931 року — вчений секретар Інституту та Музею Антропології МДУ, вчений секретар «Антропологічного журналу». У 1933—1941 роках Отто Бадерна уковий співробітник, з 1937 р. — вчений секретар Інституту історії матеріальної культури АН СРСР. Того ж, 1937 року, за сукупністю праць йому було надано вчений ступінь кандидата історичних наук.
З початком німецько-радянської війни у складі ополчення МДУ, пішов на фронт, але 24 березня 1942 року Бадера, як етнічного німця, відкликали з фронту і направили до будівельної армії в місто Нижній Тагіл де він пробув до 01 січня 1946 року. З 1944 року Бадер працював у штаті Тагільського краєзнавчого музею. У 1946—1955 роках він доцент історичного факультету Пермського університету. Очолював Камську та Воткінську археологічні експедиції, досліджував настінний розпис у всесвітньовідомій Каповій печері.

З 1957 року Отто Бадер систематично працював на палеолітичній стоянці Сунгір, де знайшов відомі поховання.

У 1955—1979 роках Бадер – старший науковий співробітник Інституту археології АН СРСР, член редколегії журналу «Радянська археологія» (рос. Советская археология), член Італійського інституту передісторії, член Товариства доісторичної археології Франції.
Отто Бадер є автором 12 книг та понад 400 наукових та науково-популярних статей, у яких висвітлюються проблеми первісної історії — від палеоліту до епохи раннього заліза на території Криму, Уралу, Верхнього та Середнього Поволжя. Особливе місце в науковій спадщині Бадера займають праці, які стали результатом його досліджень та розкопок у Криму.
Бадер Отто Миколайович помер в москві, 2 квітня 1979 року, на 75 році життя.