160 років тому 12 березня (28 лютого за ст. стилем ) 1863 в столиці  Російської імперії Санкт – Петербурзі, народився Володимир Іванович Вернадський, природознавець, філософ, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології. Академік  Імператорської Академії наук (1909), Паризької АН, Чеської АН.Один із засновників Української академії наук («Закон про заснування Української академії наук у м. Києві» був ухвалений Радою Міністрів Української Держави 13 листопада 1918 р., а затверджений гетьманом П.Скоропадським 14 листопада 1918 р.), її дійсний член та перший голова-президент,дійсний член НТШ.

Лауреат Сталінської премії (1943). Основоположник теорій біосфери й ноосфери. Збагатив науку глибокими ідеями, зокрема про роль живих організмів у геохімічних процесах, висунув ряд наукових положень важливого практичного значення: пошуків радіоактивних мінералів, визначення абсолютного віку гірських порід та ін. Він – автор понад 400 наукових праць, опублікованих за життя, сотень інших, опублікованих пізніше і ще не опублікованих. Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету (1885). У 1888–1890 подорожував Європою, вивчаючи музеї Парижа та Лондона, працював у Мюнхені й Парижі. Великий вплив на Вернадського мали дружні стосунки з М. Драгомановим. В. І. Вернадський справив глибокий особистий вплив на формування в Україні національної наукової системи і національної системи вищої освіти.

      Один із засновників та 1-й голова – президент УАН (на першому засіданні яке відбулося 27 листопада 1918 академіки одноголосно обрали Володимира Вернадського головою-президентом УАН, а Агатангела Кримського – неодмінним секретарем, 30 листопада гетьман Павло Скоропадський затвердив обрання Володимира Вернадського головою-президентом Української академії наук, Володимир Іванович обіймав посаду до 9 травня 1921).

      В. І. Вернадський розробив життєздатну, далекоглядну модель Академії. Згідно з його задумом, Академія має задовольняти такі важливі вимоги:

1) національні (допомагати зростанню української національної самосвідомості та української культури);

2) державні (сприяти підвищенню продуктивних сил країни і людини);

3) місцеві (бути якнайтісніше пов’язаною зі звичайними питаннями практичного життя).

     В організацію академічного життя В. І. Вернадським також покладено три головні принципи:

1) державний статус;

2) самоврядність Академії у наукових справах;

3) гармонійне поєднання природничих, технічних і соціогуманітарних наук.        Реалізація цієї моделі невдовзі перетворила Академію на головну наукову установу України і визнаний у міжнародному середовищі центр фундаментальних досліджень, що відіграло величезну роль у формуванні науково-технічного і економічного потенціалу України у 20 столітті.

Засновник 1-ї наукової бібліотеки в Україні (нині НБУ ім. В. Вернадського). Як і в модель створюваної Академії, так і в модель бібліотеки він заклав організаційні принципи установ загально – національного і світового значення, зокрема, бібліотека мала бути триєдиним комплексом – бібліотечним, інформаційним, освітнім.  Особисто займався комплектуванням, закупівлею бібліотечних колекцій, організацією передачі Національній бібліотеці бібліотек закритих установ, видачею охоронних грамот для бібліотек, посилав гінців за кордон для пошуків і закупівлі найновішої літератури чи рукописів та стародруків. Концепція Національної бібліотеки була викладена у «Відозві від Тимчасового Комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави в Києві». Спеціальним завданням ставилося закласти українське відділ (Ucrainica), присвячений літературі про Україну та український народ, і в ньому збирати все, що друкувалося будь-коли і будь-де українською мовою, літературу, писану всіма мовами про історію і культуру українського народу, про народи, які живуть на території України, про природу України та ін. З ініціативи В. Вернадського було встановлено, що Національна бібліотека одержує безплатно по два примірники всіх видів видань з усіх друкарень України.

    Як учений-мислитель, В. І. Вернадський піднявся до масштабних світоглядних узагальнень: розробив вчення про біосферу Землі, став разом із французькими вченими Е. Леруа і П.-Т. де Шарденом основоположником вчення про ноосферу. Зокрема, лекції В. І. Вернадського з геохімії в Сорбонні у 1922–1923 роках дали поштовх Леруа і де Шардену до розроблення теорії ноосфери. Головною рисою біосфери, як вважав вчений, є те, що у ній існує велика геологічна, можливо, космічна сила, планетарна дія якої не береться до уваги в уявленнях про космос, таких, що мають наукову основу. Цією силою є розум людини, спрямована й організована воля її як істоти суспільної. Отже біосфера під впливом освіченої людини з часом перетворюється в ноосферу – сферу розуму. В останній своїй опублікованій праці «Несколькослов о ноосфере» (1944) В. І. Вернадський визначив кілька умов, які необхідні для становлення ноосфери.

     По-перше, людство має бути єдиним в інформаційному відношенні.

     По-друге, оскільки ноосфера – явище всепланетне, людство повинне прийти до повної рівності рас, народів, незалежно від кольору шкіри.

     По-третє, ноосфера не може бути збудована до припинення війн між народами світу.

     У віці 82 років помер від інсульту, якого так сильно боявся усе життя.Свого часу від важких наслідків цієї хвороби помер також і його батько, тож видатний науковець, повторив його долю.

   За спогадами близьких, 25 грудня 1944 року Володимир Вернадський попросив дружину зробити йому каву. Поки вона була на кухні, у вченого стався крововилив у мозок. Десять днів видатний вчений перебував у несвідомому стані та пішов з життя 6 січня 1945 року, так і не повернувшись до тями.

       В Україні шанують пам’ять про видатного сина українського народу  – на честь видатного вченого названо вулиці, проспекти, установи,Президією НАН України заснована премія ім. Вернадського, з  2003 – Золота медаль ім. Вернадського як найвища нагорода НАНУ.

     У лютому 1996 року британська антарктична станція Фарадей була  передана Британією Україні та перейменована на честь видатного українського вченого, академіка Володимира Вернадського, на даний час цеєдина українська антарктична станція.

З 25 жовтня 2019 року в Україні уведена в обіг банкнота номіналом 1000 (одна́ ти́сяча) гривень,  на якій зображено 1-й голова – президент УАН Володимир Вернадський та будівля Президії Національної академії наук України.