Видатний радянський археолог, педагог, доктор істоичних наук (1964) О́тто Микола́йович Ба́дер народився 29 червня 1903 року в с. Олександрівка (Олександрівське) Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Лебединська міська рада, Сумського району, Сумської області) в сім’ї лісничого. Його юнацькі роки пройшли біля міста Білого (Смоленська губернія), де працював його батько. Навчаючись в гімназії м. Білого, він організував перше в місті краєзнавче товариство, яке і представляв на 1-му Всеросійському з’їзді краєзнавства у 1924 році. З 1924 року О́тто Микола́йович завідував археологічним відділом музею центральної промислової області в Москві. У 1926 році закінчив навчання на археологічному відділенні факультету суспільних наук Московського університету. З 1927 по 1930 роки Отто Бадер – вчений-спеціаліст з археології в музейному відділі Головнауки Наркомосу СРСР. Отто Микола́йович брав участь в організації археологічних відділів у низці обласних музеїв. У 1926 – 1941 роках він працює науковим співробітником Московської секції Державної академії історії матеріальної культури. З 1931 року — вчений секретар Інституту та Музею Антропології МДУ, вчений секретар «Антропологічного журналу». У 1933—1941 роках Отто Бадерна уковий співробітник, з 1937 року — вчений секретар Інституту історії матеріальної культури АН СРСР. Того ж року за сукупністю праць йому було надано вчений ступінь кандидата історичних наук. У 1928 – 1935 роках Бадер керує археологічною практикою студентів етнологічного факультету МДУ та спеціалізацією на кафедрі антропології та історичному факультеті МДУ, у 1936 – 1939 роках він веде курс археології на Вищих музейних курсах, був головою Археологічної комісії Московського науково-дослідного бюро краєзнавства і Комісії з історії Москви. Одночасно він брав участь в експедиціях, відкрив та дослідив велику кількість мезолітичних і неолітичних стоянок, зокрема, досліджував Сходненський череп.
З початком німецько – радянської війни пішов на фронті у складі ополчення МДУ, але 24 березня 1942 року Бадера, як етнічного німця, відкликали з фронту і направили до будівельної армії в місто Нижній Тагіл, де він пробув до 01.01.1946 року. З 1944 року Бадер працював у штаті Тагільського краєзнавчого музею, У 1946 – 1955 роках він доцент історичного факультету Пермського університету. Очолював Камську та Воткінську археологічні експедиції, досліджував настінний розпис у всесвітньовідомій Каповій печері.
Описав Камську мезолітичну та Камську неолітичну культури, розробив періодизацію кам’яної, бронзової та ранньої залізної доби Приуралля. З 1957 року систематично працював на палеолітичному таборищі Сунгір, де знайшов відомі поховання. Працював наТурбінському могильнику в Прикам’ї.
У 1955 – 1979 роках Бадер був старшим науковим співробітником Інституту археології АН СРСР. У 1966 – 1972рр. — заступник голови Науково-методичної ради з охорони пам’яток історії та культури при Міністерстві культури СРСР, керівник її археологічної експедиції. Член Четвертинної комісії Відділення наук про землю АН СРСР та Радянської секції Міжнародної асоціації з вивчення четвертинного періоду (англ. INQUA), Комісії з вивчення геології та географії карста АН СРСР, Уральської археологічної комісії, член редколегії журналу «Радянська археологія» (рос. Советская археология). Був членом Італійського інституту передісторії, членом Товариства доісторичної археології Франції.
Отто Бадер є автором 12 книг та понад 400 наукових та науково-популярних статей, у яких висвітлюються проблеми первісної історії — від палеоліту до епохи раннього заліза на території Криму, Уралу, Верхнього та Середнього Поволжя. Особливе місце займають праці, які стали результатом дослідження та розкопок у Криму.
Протягом 1927 – 1930 років виявив понад сто стоянок з кам’яними знаряддями у центральних та східних яйлах Кримських гір. В 1930 – 1934 роках розкопав і вивчив стоянки Джейлау – Баш на Чатирдазі таБалин – Кош. У 1937 – 1939 роках О. Бадер відкрив та здійснив розкопки мустьєрської стоянки біля Вовчого гроту в Східному Криму. Бадер обґрунтував виділення низки археологічних культур, розробив одну з відомих гіпотез про початкові етапи етногенезу фіно-угрів в епоху каменю – бронзи. Помер 2 квітня 1979 року, на 75 році життя, в місті Москва.
