Родина, рід – які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті!
Бо всі ми з вами гілочки
На дереві, що вже стоїть віки.
Починаючи з 2012 року, в Україні 8 липня відзначають День родини.
День родини – це не просто дата. Це усвідомлення того, наскільки важливими для суспільства, держави та кожної окремої людини є сімейні цінності. Із давніх часів родина для українців відігравала надзвичайну роль, це найбільша цінність у житті, джерело життєдайної енергії, надія на щасливе майбутнє. Саме у родині формується характер, особистісні якості, прищеплюється відповідальність, порядність, повага до старшого покоління. Мати міцну й дружну родину у всі часи було і є почесним. А повага до батьків, любов до дітей – ці родинні традиції передаються українцями із покоління в покоління.
Родина – це не просто слово, це цілий світ, де панує любов, підтримка та розуміння. Це місце, де ми завжди знаходимо притулок та відчуття захисту. Це джерело натхнення, радості та невичерпної сили.
Родина – це не лише серйозні розмови та важливі рішення. Це ще й сміх, радість, спільні пригоди та веселі моменти, які назавжди залишаються в пам’яті.
З давніх-давен поети оспівували красу родинних стосунків, щирість батьківської та материнської любові, теплоту бабусиних та дідусевих обіймів, вірність братів та сестер. Вірші про родину до сліз – це безцінний скарб, який береже тепло родинного вогнища та передає з покоління в покоління найважливіші цінності: любов, повагу, єднання та підтримку. Відкрийте для себе цей скарб і подаруйте собі та своїм близьким незабутні емоції. Нехай ці вірші стануть для вас оберегом, який завжди буде нагадувати про те, що ви не самотні, адже у вас є сім’я – найдорожче, що є в житті.
«Пізнай свій край… себе, Свій РІД, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти», – писав Григорій Сковорода.
Родовідна пам’ять – явище в українському побуті досить унікальне. Його оспівували у піснях, промовляли у віршах, переказах, а особливо увіковічнили – у прислів’ях та приказках. Та й, мабуть, немає такої сфери у житті українського народу, яка б не знайшла відображення в іскрометних і мудрих народних висловах.
Ці перли народної мудрості рідко просто констатують якийсь факт, вони рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, повчають чи звеличують. Для них характерні не лише спостережливість, життєвий досвід, а й виразність, гумор, іронія, здоровий глузд. От і родинні зв’язки, взаємовідносини в українській культурі завжди супроводжувались «перлами» усної народної творчості, що передавались з покоління у покоління:
- «Родичі хоч і сваряться, та одне одного не цураються»
- «Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу»
- «Без роду, хоч з мосту та в воду»
- «Дерево тримається корінням, а людина сім’єю»
Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природньою потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені».
«Якщо позабудеш стежину до хати,
Яку дитинчам навпростець протоптав,
І матір, і рід свій, і слово крилате,
То значить, чужинцем бездушним ти став.»
(Р.Братунь)
Кожна людина і кожний народ мають свої святині. Портрет на стіні дідуся і бабусі – це не просто данина традиції, це пам’ять про тих, хто творив історію, з кого варто брати приклад. Сьогодні майже усі фото зберігаються на електронних носіях, колись – зайдеш до хатини бабусі – а там уся історія родини на світлинах, що розвішені на стінах, стоять на шафах та у трельяжах. Дідусі і бабусі – це жива мудрість, неписана історія нашого роду, досвід, отриманий від них у спадок, залишається золотим набутком на усе життя. Часто наші бабусі і дідусі є саме тими творцями легенд, казок, прислів’їв та приказок. Як дерево тримається на корені, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий досвід життя і допомагають молодим.
«Тисячі речей, – писав Іван Франко, – у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.»
Про дужу, міцну родину, у якій підтримують один одного, родинне вогнище, гніздо, до якого завжди хочеться повертатись складено багато народних прислів’їв та приказок:
- «У нашому роду нема переводу»
- «Родина міцна – горе плаче!»
- «Рідні пенати» – застарілий вислів, що означає рідний дім, домашнє вогнище.
- «До свого роду хоч через воду»
- «Всяка пташка своє гніздо знає»
- «Наш рід добрий на плід»
Є у народній творчості вислови про родину, що відображають досить іронічні стосунки:
- «Десята вода на киселі» – про дуже далеких або навіть сумнівних родичів.
- «Такий родич, як чорт козі дядько»
- «Не трать ходу до поганого роду»
- «Як до такого роду, то краще з моста в воду»
- «Рід великий та пообідать ніде».
- «Нещаслива родина, як лиха година»
- «Великий рід, та ніде голови прихилити»
- «Тільки рідні, що лапті одні»
- «Рідня до пів дня, а як сонце зайде – і сам чорт не знайде!» – інше трактування «коли приходить біда в хату – то й немає кому допомагати».
- «При добрій годині – брати й побратими, а при лихій годині – нема й родини»
- «Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися»
- «Рідня тільки до чорного дня».
Родина, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій. У складні часи агресії проти України ми всі, також, маємо бути як одна велика, дружня, надійна родина, захищати рідних, оселю та свій край від посягань. Впевнені , що у нашій боротьбі за мир, перемога обов’язково буде за нами, адже за нами правда.
Вітаємо з Днем родини та бажаємо взаєморозуміння, щастя, райдужних планів і безлічі цікавих занять. Нехай родина завжди буде міцною скелею, захистом від негараздів і розрадою в біді.