Лобода Михайло Васильович народився 83 роки тому, 7 вересня 1940 року в селі Пристайлово Лебединського району Сумської області. У 1963 році він закінчив Харківський державний медичний інститут, педіатричний факультет. Трудовий шлях юнак розпочаву Лебединській районній лікарнілікарем-педіатром,був заступником головного лікаря, лікарем-методистом.
М. В. Лобода будує успішну наукову кар’єру: у 1966-69 Михайло Васильович аспірант, в1969-73 роках асистент катедри шпитальної педіатрії Харківського медичного інституту, потім на викладацькій роботі у ВНЗ (1966-1973), захищає кандидатську, а згодом і докторську дисертації (доктор медичних наук, 1992), професор (1997),а 06 листопада 2003 року,Михайла Васильовича Лободуобирають членом-кореспондентом Національної академії медичних наук Україниза спеціальністю курортологія і фізіотерапія.
Не менш успішно складається і професійна кар’єра: у 1973-76 роках М.В. Лобода заступник начальника управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям,майже десять роківз 1978 по 1987 ріквін обіймає посаду начальника Головного управління спеціалізованих санаторіїв МОЗ (Міністерства охорони здоров’я) УРСР, у 1987-92 рокахМихайло Васильовичголова Української республіканської ради з управління курортами профспілок.Протягом 1992 – 2002 років М.В. Лобода був головою правління ЗАТ (закритого акціонерного товариства) «Укрпрофоздоровниця»(Київ), яке за його правління піднялося на якісно новий рівень функціонування, водночас у 1996-2010 роках він завідувач відділу координації та перспектив розвитку медичної реабілітації й курортології Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ(Одеса).Михайло Васильович Лобода з 1987року став президентом Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів(ВАФК), першим Віце-президентом Всесвітньої федерації бальнеології (водолікування) і кліматолікування(FEMTEС)(від 1999).
Обравшись народним депутатом Верховної РадиУкраїни IV скликання (04.2002-04.2006),Михайло Васильович невдовзі став 1-м заступникомголови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (з 06.2002—2004 рр.), головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2004-2006 рр.).
У період парламентської діяльності народний обранець Лобода М. В. у своїх законопроектах, депутатських зверненнях і виступах вносив чіткі й конкретні пропозиції та конструктивні зауваження щодо поліпшення медичного обслуговування населення, відзначався принциповістю і послідовністю у відстоюванні питань охорони здоров’я та соціального захисту. Користувався авторитетом і повагою серед депутатського корпусу і виборців, завжди йшов на допомогу хворим.
За роки плідної наукової діяльності у галузі сучасної фізіотерапії, курортології та медичної реабілітації з – під пера Лободи Михайла Васильовича вийшло понад 140 наукових праць, у тому числі 14 монографій,зареєстровано 3 патенти на винаходи. Під його керівництвом було підготовлено 5 докторів та 9 кандидатів медичних наук.Михайло Васильовичбув керівником відділу координації та перспектив розвитку медичної реабілітації і курортології Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології, головою Проблемної комісії «Санаторно-курортна реабілітація» при Вченій медичній раді Академії медичних наук та Міністерства охорони здоров’я України, науковим керівником журналу «Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія», членом редколегій низки науково-практичних медичних журналів.
За видатні заслуги перед українським народом, вагомий особистий внесок у державотворення, активну участь у законотворчому процесі та високий професіоналізм Лободі Михайлу Васильовичу було присвоєно почесне звання Заслужений лікар УРСР (1985 р.),у 2006 році він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора», «Знак Пошани», 5 медалями, Почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
Лобода Михайло Васильович помер30 червня 2016 року, після тривалої і тяжкої хвороби,на 76-му році життязалишивши безутішними дружинуГалину Миколаївну, доньку Тетяну, рідних і близьких.
Основні напрями наукової діяльності Михайла Васильовича Лободи були спрямовані на :
- розробку заходів по проведенню організації санаторно-курортної допомоги дітям, у тому числі хворим на туберкульоз;
- наукове опрацювання раннього відновлювального лікування із застосуванням фізичних факторів, раціональне використання природних лікувальних ресурсів України;
- визначення потреби населення України у санаторно-курортному оздоровленні та лікуванні;
- розробка принципів організації санаторно-курортної допомоги;
- вивчення механізму впливу на організм хворого природних і преформованих фізичних чинників;
- наукове обгрунтування медичної реабілітації уражених внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні наукові праці:
«Медицинскаяреабилитация в педиатрии». О., 2004 (співавт.);
«Лікувальні грязі (Пелоіди) України», «Карта-схема використання природных лікувальних ресурсів України» К., 2006–07 (співавт.);
«Стандарти санаторно-курортного лікування». К., 2008 (співавт.);
«Засновники та видатні діячі курортів України». К., 2012;
«Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів. 15 років. Досягнення та погляд у майбутнє». К., 2013.