Видатна вчена – літературознавець Неупокоєва (Гринько) Ірина Григорівна Лебедин Сумського району Сумської області) в родині штабс – капітана російської народилася 26 квітня (ст.ст.) 1917 р.в м. Лебедин Харківської губернії (нині м. імператорської армії, з 1917 року члена Української партії соціалістів – революціонерів Григорія Федоровича Гринька (з 1919 року він уже в лавах Української комуністичної партії (боротьбистів)). Пізніше, як представник ЦК УКП (боротьбистів), Г. Ф. Гринько входив до вищих органів влади УСРР – в тому числі з 16 лютого 1920 року по 20 вересня 1922 року очолював Народний комісаріат освіти УСРР, після переводу на нове місце роботи, у період з 18 жовтня 1930 по 13 серпня 1937 року очолював народний комісаріат фінансів СРСР, в часи «Великого терору», 15 березня 1938 року був розстріляний (розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, московська область, РРФСР, СРСР). За спогадами знайомих, його донька Ірина Григорівна (після заміжжя – Неупокоєва), що була у той час студенткою передостаннього курсу МІФЛІ (московський інститут філософії, літератури, історії), на інститутському мітингу була змушена, разом з усіма, спочатку засудити батька, а потім проголосувати і за смертну кару. Залишається слідом за Цицероном вигукнути – O tempora, o mores! (Що за часи, що за звичаї!?). Після закінчення у 1939 році літературного факультету МІФЛІ Ірина Григорівна була направлена у сільську школу вчителем. З 1945 року на викладацькій роботі у Вільнюському університеті (Литовська РСР). Доктор філологічних наук – у 1956 захистила докторську дисертацію на тему «Творчість П. Б. Шеллі. До питання про естетичні принципи революційного романтизму». Від 1957 працювала в Інституті світової літератури москва), в тому ж році була обрана головою Вченої ради Інституту. Під керівництвом та з ініціативи Ірини Григорівни було розпочато підготовку багатотомного видання «История всемирной лите-ратуры», методологічні принципи якої викладено в її монографії «История всемирной литературы. Проблемы системного и сравнительного анализа» (москва, 1976). У своїх дослідженнях Ірина Григорівна спиралася й на досвід української літератури, явища якої розглядала в контексті світового літературного процесу. У працях про романтизм у європейських літературах розглядала, зокрема, творчість Т. Шевченка.
Ірина Григорівна Неупокоєва померла 23липня 1977 року на чужині, в москві, на 61 році життя залишивши після себе вагомий науковий доробок.

Основні праці:
Революционный романтизм Шелли.М., 1959;
Проблемы взаимодействиясовременных литератур. М., М., 1963;
Революционно – романтическая поэма первуй половины XIX века. Опыт типологии жанра. 1971;
Общие черты европейского романтизма и своеобразие его националь¬ных путей // Европ. романтизм.М., 1973.