П’ятниця або п’ят – це п’ятий день. У цього дня є ще назва Параскева П’ятниця, що названа в честь великої мучениці. З грецької мови – вона означає «напередодні суботи». А слов’яни вшановували Святу з таким ім’ям. Вважається, що вона допомагає у родинних і домашніх справах.
П’ятниця- п’ятий день тижня. Ним піклується Венера (це – в римлян, а в греків – Афродіта) – богиня краси і кохання. Наші предки віддавали цей день Святій Параскеві-П’ятниці, або, якщо ще раніше, – Рожаниці, котра турбувалася шлюбом, родинним і сімейним благополуччям: тому, п’ятниця – повністю жіночий день. П’ятниця уявляється в образі літньої жінки із задуманим чи навіть сумним обличчям. Її образ перетинається з образом Долі.
Цей день – сумний і „пісний”. Бо саме в п’ятницю був розіп’ятим і помер на Хресті Син Божий. Її колір – оранжевий, в якому поєднався червоний колір -колір крові, пролитої Ісусом на хресті за спасіння людей, – та жовтий колір – колір-символ Божественної сили і Божественної любові до людей.
За повір’ям, покровителькою П’ятниці є свята Параскева-П’ятниця, котра допомагає людям у звільненні від хвороб та чар, а також в збереженні нажитого працею багатства. Старі господині, бувало, в ніч з четверга на п’ятницю застеляли стіл, клали хліб-сіль, ложку, ставили трохи юшки або каші в горщику, накритому зверху мискою, – все це для святої П’ятниці. Загалом, здавна українське жіноцтво шанує дванадцять п’ятниць: перед Різдвом (25 грудня), перед Водохрещем (6 січня), дві п’ятниці Великого посту; перед Благовіщеням (25 березня), десята п’ятниця після Великодня, перед Зеленими святами, перед Успіням (15 серпня), перед Усікновенням (29 серпня), перед Здвиженням (14 вересня), перед Покровою (1 жовтня) та перед Введенням (21 листопада).
У п’ятницю жінкам заборонялася будь-яка важка чи відповідальна праця. Особливо заборонялося прясти, такати, білити хату, пекти хліб, квасити та навіть розчісувати волосся. Найбільше ж боялися п’ятниці вагітні жінки, оскільки по святах, п’ятницях та неділях – «не можна нічого робити, ані шити, ані прясти, ані прати, бо це спроваджує велике нещастя на дитину».
А ось для чоловічої роботи цей день вважали легким на почин. У п’ятницю добре орати, сіяти жито й овес.
Вірили, що: – “Проти п’ятниці сон неодмінно справдиться”. І хто йтиме свататись – пощастить: “У п’ятницю засватається навіть свинячий пастух”, казали. Тому, й назва цього дня була – Ладодень на честь бога любови, Лада.
На Русі – Україні п’ятниця була базарній, тому в цей день виконувалися торгові зобов’язання. Якщо людина їх не виконував, то про нього говорили: «сім п’ятниць на тижні». Цього дня не виконували домашніх, особливо ткацьких, робіт. Не пекли хліба. У п’ятницю після заходу сонця, кажуть, не можна мити ложок і мисок, бо “вороги будуть тарабанити про тебе язиками, наче тими ложками”.
Враховуючи численні повір’я на Святу П’ятницю, зокрема, у п’ятницю і перед п’ятницею, заборону на багато видів робіт (шити, прясти, золити білизну, пекти хліб), можна припустити, що в давнину саме п’ятниця була святковим, неробочим днем, а тиждень мав не сім, а п’ять днів (етнограф Світлана Творун).
Про п’ятниць говорили:
- У нього сім п’ятниць на одну неділю.
- Довша п’ятниця як неділя.
- П’ятниця – кому що трапиться.
- Заміж хоч у п’ятницю.
- Хто в п’ятницю скаче, той у неділю плаче.