15 листопада день пам’яті Василя Кричевського – творця нової української архітектури, графіка-новатора, першого художника вітчизняного кіно, патріарха великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву багатьох видатних особистостей.
Він був батьком художників Василя і Миколи, братом Федора Кричевського – видатного митця і педагога, дідом американської художниці Катерини Кричевської-Росандич.
Ім’я вимушеного емігранта Василя Кричевського було викреслене з історії українського мистецтва ХХ століття.
Василь Кричевський – автор дизайну національного герба України “Тризуб”,
один з найбільших сучасних митців України. Він мав надзвичайно широкі інтереси і глибоко вплинув на розвиток українського мистецтва і культурного життя України в першій половині XX ст. “Якщо уявити собі мистецтво якогось народу як храм, що спирається на колони, то власне, однією з таких колон українського мистецтва був Василь Григорович Кричевський.”, – сказав про свого сучасника художник і поет Святослав Гординський.
Новаторська творчість Василя Кричевського, що базується на українському народному мистецтві, була одним з факторів українського культурно-національного відродження. Понад пів століття він присвятив мистецькій творчій роботі, науковій і педагогічній праці.
Творчість його була дуже різнобічна. В цій різнобічності він мав багато спільного з видатними особистостями часів Ренесансу, тому, його називали “людиною Ренесансу”. Знавець народного мистецтва, він зробив вагомий внесок у вітчизняну сценографію і театральний дизайн.
Ким тільки не був і з ким тільки не працював В.Г. Кричевський. Оформляв спектаклі, приятелював з Михайлом Грушевським, жив у його домі в Києві, оформляв його книжки. Співпрацював зі школою килимарства, яку відкрила Варвара Ханенко. До 1913 року був керівником цієї школи.
У 1907-1910 роках оформляв спектаклі в театрі М.Садовського: “Тарас Бульба”, “Ревізор”, “Богдан Хмельницький” та інші, потім – вистави в Українському державному театрі.
У 1914 році Василь Кричевський працював в Опішні на Полтавщині, досліджуючи опішнянську кераміку, сам працював за гончарським кругом, займався випалом кераміки – багато експериментував.
У 1916-1917 роках Василь Кричевський переймався створенням української професійної кінофабрики. У 1917 став одним з професорів Української академії мистецтв. Художником на Одеську кіностудію його запросили в 1925 році. Василь Кричевський оформив дванадцять фільмів на Одеській і Київській кіностудіях, серед них – “Звенигора” О.Довженка.
Василь Григорович знайшов та відреставрував у 1925 році будинок Тараса Шевченка в Києві і домігся відкриття в ньому музею. У тридцятих роках спроектував меморіальний музей Тараса Шевченка в Каневі.
Друга світова війна застала Василя Кричевського в Києві. У 1943 році митець з родиною виїхав до Львова, де працював під опікою Митрополита Андрея Шептицького та обійняв посаду ректора Вищої мистецької української школи. 1945 року оселився у Франції, у свого сина Миколи, а на початку 1948 року переїхав до доньки в Каракас (Венесуела). Там продовжував малювати місцеву природу, а з пам’яті – рідні місця в Україні.
Помер 15 листопада 1952 року в Каракасі, де і був похований.
