Із Зеленими святами тісно пов’язаний один з найоригінальніших постів – Петрівка. Припадає він на другий після Трійці тиждень і триває до Петра (12 липня). Ці запусти можуть бути або короткими, або довгими, – залежно від того, ранніми чи пізніми випали Великдень та Трійця. Найкоротший триває вісім днів, а найдовший – сорок два дні.
Встановлення цього посту належить до перших часів Христової Церкви. Про це згадується в постановах апостольських: «Після П’ятдесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постуйте. Справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і постити після полегшення плоті». Початково Петрівський піст був встановлений для тих, хто з якихось причин не міг постити перед Великоднем. Для них піст розпочинався відразу після завершення циклу великодніх святкувань, тобто через тиждень після дня Святої Тройці. Але з плином часу, вже у IV столітті, цього посту стали дотримуватися всі християни і він почав асоціюватися з подвигами святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Історії навернення до віри в обох апостолів були непростими. Тому і вбачають у них образ грішників, що зрозуміли спасительну суть християнства. В апостолі Петрі образ того, хто відвернувся від Господа й покаявся, в апостолі Павлі — образ того, хто спочатку противився проповіді Господній, а потім увірував. Петрів піст було встановлено на згадку про піст і молитву Петра й Павла, якими святі апостоли готували себе до проповіді в далеких країнах.
Петрівка – не суворий піст, адже зважаючи на заборону м’ясних та молочних продуктів, дозволяється вживати рослинну їжу з олією (крім понеділка, середи та п’ятниці). У суботу та неділю дозволяється вживання риби (оскільки святі апостоли були рибалками). Також, усуботу, неділю і на храмові свята дозволяється вживати вино.
Під час Петрового посту забороняється вінчати молодят і хрестити дітей. Протягом посту віруючі християни щонайменше один раз сповідаються та причащаються.
За повір’ям, літній піст, начебто, встановив святий Петро (звідси й його назва) на прохання жінок, чоловіки яких на сінокосах (саме в цей період починається косовиця трав) поїдали всі молочні продукти (скопи), що збіднювало сімейний стіл.
Щоправда, в народі не дуже дотримувалися особливих засторог. Зважаючи на тяжку фізичну працю, селяни все ж вживали молочні продукти. Крім того, в Петрівку дозволялося організовувати чимало обрядових дій, таких як Розигри, Проводи русалок, Купала тощо.
З Петровим постом пов’язаний унікальний пісенний цикл, так звані петрівочки. Їх мелос вельми своєрідний і оригінальний. Він не має аналогів у інших народів. Виконували їх здебільшого в полі за роботою. Цікаво, що Церква, суворо забороняючи будь-які розваги й пісні під час заговин, свідомо дивилася на петрівочки крізь пальці.
Ось найцікавіший варіант петрівочки:
Мала нічка – петрівочка,
Не висипалась наша дівочка,
Не виспалась, не нагулялася,
Із козаченьком не настоялася,
У череді гнала, задрімала,
На пеньки ноги позбивала,
Об густий терен коси порвала.
А вже телята пасуть хлоп’ята,
Да уже вівці на крутій гірці.
З Петрівкою співпадали сінокоси. Їх, як правило, розпочинали в перший вівторок запустів. З цього приводу казали: «Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить». Вважається, що у день завершення Петрівки, на свято Петра й Павла, на землю падає перший осінній лист і літо повертає на осінь.
Також, з Петрівкою пов’язано чимало й інших прислів’їв та приказок: «У Петрівку день – як рік», «У Петрівку муха робить на пана, а в Спасівку (19 серпня) – на себе», «Паршивому поросяті і в Петрівку холодно», «Захотілося йому у Петрівку льоду (…мерзлого , …печеної криги)», «Тепер не Петрівка, щоб казати разів кілька, а зима – сказав та й нема», «Петрівка – на хліб голодівка».