Похвала Пресвятої Богородиці – особливе свято для православних християн. Воно має ще одну назву – Субота акафіста – і завжди припадає на суботу п’ятої седмиці Великого посту. Цього дня віряни моляться до Діви Марії, просячи захисту від видимих і невидимих ворогів.
Історія цього святкування, встановленого у ХІ столітті, сягає 626 року – саме тоді спільна армія скіфів та сарацинів підступила під стіни столиці Візантії. Константинополь було врятовано завдяки заступництву Діви Марії, до якої в молитвах звернулося населення міста – адже недарма ще рівноапостольний Костянтин, засновуючи нову столицю, доручив її молитовному захисту Пречистої. Таке ж молитовне заступництво повторювалось і в інші роки – зокрема, в 677 – напад персів, 717 – арабів, і це – лише крапля в морі серед тих численних випадків, коли Божа Мати рятувала не лише окремі людські душі, а й цілі міста.
Спочатку свято акафісту відбувалося в Константинополі в тому Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Божої Матері і священні предмети земного Її життя – риза і пояс. Пізніше торжество було внесено до Типікону Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги. Згодом воно стало загальним для Східної Церкви.
Слово «акафіст» означає молитву, що співається або читається стоячи. Він складається з гімнів, присвячених Пречистій та наповнених проханнями до Неї про допомогу. За думкою дослідників, акафіст Богоматері було складено в VII столітті дияконом Великої Константинопольської Церкви – Софії, Георгієм Пісідійським. Згодом Йосиф Студит у IX-му столітті написав канон в суботу Акафіста, а деякі інші гімнописці додали до цього подячні молитви в спогад того ж всесильного воєводства Божої Матері.
Акафіст – священна похвала Пресвятої Діви – складається з 24 гімнів, або пісень: 12 кондаків і 12 ікосів, розташованих по 24 буквах грецької абетки. Кожна пісня починається відповідною їй по рахунку буквою, кожен кондак закінчується псалмом «Аллілуіа», кожен ікос – привітанням Архангела «Радуйся…». Все творіння завершується короткою молитвою до Пресвятої Діви про те, щоб Вона врятувала християн від бід і напастей. У такому вигляді акафіст читається і в інші дні; але в суботу п’ятої седмиці Великого посту він входить до складу богослужіння і співається на утрені (зазвичай, напередодні, в п’ятницю ввечері) не ввесь підряд, а частинами, в чотири різні виходи. Кожне відділення починається і закінчується співом першого кондака: «Взбранной Воеводе…».
Православна Церква звершує це торжество задля ствердження вірних, які каються, в надії на Небесну Заступницю, адже Вона, уславивши себе визволенням християн від ворогів видимих, тим більше допоможе тим, хто веде боротьбу з невидимими супротивниками. Співаючи цей акафіст, ми вшановуємо смирення Богородиці, з яким Вона прийняла волю Божу і Свою місію. Ми дивуємося мужності, з якою Діва Марія переносила всі страждання Свого Божественного Сина. Ми дякуємо Їй за неперервну молитву, якою Вона оберігає кожну людину, немов би рідне дитя.
Як і в будь-яке інше церковне свято, цього дня не можна:
- лаятися і сваритися;
- брехати та заздрити;
- займатися домашньою роботою і працювати на городі;
- зловживати спиртними напоями;
- влаштовувати гучні вечірки і веселитися;
- вживати їжу тваринного походження.