8 травня, у День памʼяті та примирення, українці вшановують тих, хто у Другій світовій війні боровся з нацизмом та переміг його, а також, усіх жертв тієї війни. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Чому в радянські часи святкували День Перемоги 9 травня, а зараз – 8 травня?
День Перемоги – це державне свято в колишньому СРСР. Щорічно 9 травня з 1945 по 1947, а також із 1965 по 1991 роки було офіційним вихідним днем. В указі Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року зазначалося, що метою встановлення свята було відзначити «победоносное завершение Великой Отечественной войны советского народа против немецко-фашистских захватчиков». В Україні по інерції святкувалося як радянський «День Перемоги» з 1992 по 2015 роки, а з 2016 по 2023 роки було переосмислене як «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». Паралельно з ним, з 8 травня 2016 року в Україні був започаткований День пам’яті та примирення.
Проте, вже 2024 року Україна разом з усім світом відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.
Чому увесь світ обрав саме дату – 8 травня?
Офіційно німецьке військове командування підписало капітуляцію у Реймсі на території Франції ще 7 травня 1945 року о 02:41 за середньоєвропейським часом. Акт про капітуляцію набув чинності 8 травня 1945 року о 23:01 (за середньоєвропейським часом). Цього дня, 8 травня 1945 року, уряди США, Сполученого Королівства (Велика Британія) та Франції офіційно оголосили про підписання капітуляції Німеччиною. Але всупереч цьому Радянський Союз святкував дату перемоги над нацистами 9 травня.
Річ у тому, що столиця радянського союзу, москва, знаходилася в іншому часовому поясі. А тому, на момент набуття чинності Акту про капітуляцію Німеччини в москві було на дві години більше, ніж за середньоєвропейським часом: не 23:01, а вже 01:01 наступного дня – 9 травня 1945 року. Була і друга причина: радянський диктатор Йосип Сталін не хотів, щоб офіційним місцем капітуляції вважався Реймс. На вимогу Сталіна 8 травня 1945 року о 22:43 (за московським часом – 00:43 9 травня 1945 року) в передмісті Берліна Карлгорсті, який був в радянській зоні окупації, відбулася церемонія вторинного підписання капітуляції. Тобто, ми тривалий час відзначали День перемоги над нацизмом за московським часом.
Впродовж багатьох років реальна правда про Другу світову війну була прихована від нас. І сьогодні маємо докласти зусиль задля того, щоб подолати цю майже столітню “національну амнезію” та позбутися усіх тих нашарувань пропаганди, які були нав’язані нам окупантами – радянським союзом та російською федерацією. Ми пам’ятаємо і вшановуємо всіх загиблих у тій жахливій війні. Адже без гідного і щирого вшанування пам’яті полеглих є неможливим процес повноцінного осмислення своєї ідентичності, пошуку свого місця в історії та поступ до цивілізованого світу.
Поступовий офіційний перехід до європейської традиції пам’ятання розпочався після Революції Гідності. Ця традиція полягає не тільки в зміні дати, а й у зміні фокусу – з культу зброї та перемоги на внесок різних спільнот у подолання нацизму, на окрему людину, її страждання і втрати у війні. День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939-1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
Ми приєдналися до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня – точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також, виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю. Друга світова війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного перелаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Ця історія добре ілюструє, в який спосіб спільноти досягають важливих перемог.
Нині спадкоємицею сталінського режиму є російська федерація, яка привласнює перемогу над нацизмом, маніпулює власними громадянами і намагається залякати світ. Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму. Кульмінацією цієї агресивної політики російської федерації став напад на Україну в 2014 році та злочинне повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.
Третій рік поспіль українці проводять цю памʼятну дату в умовах сучасної повномасштабної війни росії проти України, яку називають найбільшою війною в Європі з часів Другої світової. Чимало жахіть війни, які раніше асоціювалися з останнім глобальним конфліктом, стали реальністю в Україні внаслідок воєнних злочинів російської армії та керівництва рф. Сучасна повномасштабна війна вплинула й на ставлення до памʼяті про Другу світову. Згідно з опитуванням, яке провів Київський міжнародний інститут соціології, 62% українців підтримують відзначення саме Дня памʼяті та примирення 8 травня. Підтримка відзначення 9 травня як Дня перемоги над нацизмом скоротилася до 22%. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення – перемогти загарбника.
Символом пам’яті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є червоний мак пам’яті. Візуальний образ маку памʼяті, який використовується в Україні, розробив у 2014 році харківський дизайнер Сергій Мішакін з ініціативи Українського інституту національної памʼяті та Національної телекомпанії України (зараз це Національна суспільна телерадіокомпанія України).Мак є визнаним у світі символом памʼяті за загиблими у битвах з часів Першої світової війни.