37 років тому, 20 грудня 1986 року, в Києві помер наш земляк, професор, «Заслужений лікар України»,  уродженець села Будилка Лебединського району Шупик Платон Лукич.

Платон Лукич народився в простій селянській родині, рано залишився без матері, з 10 років почав працювати, допомагав  по господарству, навчався у школі.

Після закінчення професійно – технічої школи деякий час працював робітником, в 1927 році вступив на робітфак при Харківському медичному інституті.

Після закінчення у 1931 році інституту, здібний юнак вступив до аспірантури, з 1935 – асистент  урологічної клініки кафедри факультетської хірургії  Харківського медичного інституту. У цьому ж році став учасником 1-ої Всеукраїнської конференції молодих учених-медиків. Серед доповідей, зроблених на конференції, що їх відмітив Народний комісаріат охорони здоров’я УСРР (на той час Українська Соціалістична Радянська Республіка), було особливо відзначено аспіранта Харківського медичного інституту П. Л. Шупика. У 1940 році П. Л. Шупик захистив кандидатську дисертацію, і в листопаді того ж таки 1940 року наказом по Наркомату охорони здоров’я України  призначається директором 2-го Харківського медичного інституту.

На жаль, поступальний розвиток закладу було перервано війною, і на плечі Платона Лукича ліг важкий тягар – евакуювати довірений йому інститут до Киргизії, до м. Фрунзе (нині Бішкек) і організувати там нормальну роботу з підготовки медичних працівників для фронту та тилу. Він на відмінно справився з цією задачею, виявивши добрі організаційні здібності.

У 1952році П. Л. Шупика було призначено Міністром охорони здоров’я України. З 1954 по 1956 роки він був першим заступником Міністра охорони здоров’я колишнього Радянського Союзу, але потім повернувся до України, де очолював державну службу охорони здоров’я країни до 1969 року. Під керівництвом Платона Лукича в Україні було здійснено ряд важливих заходів, що були направлені на поліпшення медичної допомоги населенню, особливо на селі, на подальший розвиток вищої медичної освіти.

У 1965 році одночасно з міністерською роботою П.Л.Шупик почав працювати у Київському інституті удосконалення лікарів і до 1979 керував у ньому кафедрою соціальної гігієни та організації охорони здоров’я (тепер кафедра управління охороною здоров’я).

Вимогливий, принциповий і справедливий керівник, уважний і чуйний у спілкуванні, П.Л.Шупик залишив по собі вдячну пам’ять у багатьох людей  з ким йому довелося зустрітися на довгому життєвому шляху.

Під його керівництвом було підготовлено 6 кандидатів медичних наук. Його науковий доробок – понад 160 праць з питань хірургії, зокрема,  пластичної урології, та охорони здоров’я.

28 листопада 1997 року з нагоди 90-ї річниці з дня народження,  на малій батьківщині Платона Лукича, мешканці села Будилка увічнили пам’ять про свого славного земляка, заслуженого лікаря, колишнього міністра охорони здоров’я України. На будинку де він народився, при велелюдному зібранні мешканців села та гостей відбулося відкриття меморіальної дошки.

Як визнання вагомого внеску у розвиток матеріальної, навчальної та наукової бази інституту удосконалення лікарів, з 1998 року Київська медична академія післядипломного навчання (тепер – Національна) носить його ім’я, а 14 квітня 2010 року на будинку Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика було відкрито меморіальну дошку.

П.Л. Шупик брав активну участь у громадському житті, неодноразово обирався депутатом Верховної Ради України, делегатом вищих партійних з’їздів. Заслуги його високо оцінені урядом держави. Він нагороджений двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, трьома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями, удостоєний високого звання «Заслужений лікар України».