На третій день після Різдва припадає День Святого Стефана, також званий Стефановим днем — християнське свято на честь святого Стефана, першого християнського першомученика.
Хто ж такий Стефан?
Це один з перших християнських мучеників. Він був вибраний спільнотою діаконів для заснування та провадження громадських справ та адміністрування допомоги у разі потреби. В кінці свого короткого життя, Стефан простягнув руки до свого Бога і вніс велику жертовність у служінні своєму покликанню. Його смерть була відданою, люблячою, актом віри в Бога, що проявився в Стефановому ентузіазмі та жертовності.
Стефан є символом сили, віри та жертовності. Це свято нагадує нам, що ми можемо подолати будь-які труднощі і проблеми завдяки нашій вірі та відданості. Він надихає нас бути сильними у віру та постійно прагнути допомагати іншим. Його приклад першомучеників Стефана має значення й досі і вчить нас бути справедливими та милосердними.
Незважаючи на розповсюдження сучасного світу, традиція відзначення свята Стефана живе. В Україні це свято вже багато років має свою особливу силу та значення. Сьогодні, в Україні день святого Стефана відзначається різними способами у різних областях. Люди збираються в церквах, де служаться спеціальні богослужіння, що змушують людей згадувати свято та значущість Стефана.
Це офіційне релігійне свято в Ельзасі-Мозелі, Австрії, Балеарських островах, Боснії та Герцеговині, Каталонії, Хорватії, Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Греції, Угорщині, Республіці Ірландія, Італії, Люксембурзі, Чорногорії, Північній Македонії, Норвегії, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччинї, Словенії, Україні, Швеції, Швейцарії та Ньюфаундленді. Ця дата також є державним святом у тих країнах, які відзначають День подарунків на додаток до Дня святого Стефана або замість нього, наприклад в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Південній Африці та Великій Британії.
Святий Стефан у народі шанувався як покровитель домашньої худоби, особливо коней. Цього дня господарі винаймали пастухів на наступний сезон. Для цього влаштовували спільну трапезу. Коней на Стефана поїли й годували з срібного посуду, або кидали у воду срібні гроші, щоб тварини не хворіли.
У цей день не працювали, святкували, співали якнайбільше колядок, ходили в гості. По господарству виконували лише найнеобхіднішу роботу. Особливо було гріх прясти. Дівчата збиралися гуртом до когось в хату і цілий вечір співали.
А взагалі, починаючи від Різдва і протягом двох тижнів, що вважається закінченням всіх свят, не можна затівати будь-якої великої роботи: прати, шити, ремонтувати квартиру, тощо.
За багаторічними спостереженнями, цей день повинен бути морозний, а тому казали: “Прийшов Стефан – на ньому червоний жупан”.
Наші пращури помітили, якщо в цей день сніг валиться з неба великими пластівцями, то в найближчому майбутньому потрібно від погоди очікувати негоди і відлиги.

Цікаво…
В основі слова «Стефан» лежить грецьке слово «стефанос», тобто вінок, оздоблений обруч. Сподобалося воно і жінкам: Стефанія, Стефа.
Стефан у різних народів звучить по-різному: Сцяфан, Стефан, Іштван, Штефан, Стівен, Естебан, Стефано тощо.