24 (21) січня 1894 – 129 років тому, у м. Лебедин народився видатний український співак (бас-кантанте), артист опери Стешенко Іван Никифорович.
Народився Іван Стешенко в заможній, музично обдарованій родині: батько співака мав гарний бас-профундо, мама – Ганна Федорівна теж співала, мали голоси обидва сини: не лише старший Іван, але і молодший Павло (працював пізніше у Харківському оперному театрі). З шести років Іван почав співати у церковному хорі Лебединської соборної Свято-Успенської церкви. Важливу роль у житті І.Стешенка відіграли лебединські меценати Василь та Олексій Капністи і сумський благодійник Павло Харитоненко. Вони сприялина вчанню і музичному розвитку юного таланта. 1910 року в Сумах І. Стешенко, учень 4 класу, на концерті шкільного хору виконав твори Шумана і Глейзера.
Пізніше Іван Никифорович навчався в Петербурзі у відомих педагогів І. Тартакова та Д. Бухтоярова, повністю оплатив навчання граф Олексій Капніст. Після закінчення навчання у Петербурзі цукрозаводчик Павло Харитоненко та граф Олексій Капніст відправляють обдарованого юнака до Італії учитися у професорів Дельфіуме та Люченті.
Перше міжнародне визнання Іван Стешенко здобув у 1914 році, коли виборов першу премію на міжнародному конкурсі молодих виконавців у Пармі (Італія). Це відкрило йому шлях на велику оперну сцену. Творчий дебют – партія Генріха (опера «Лоенгрін» Р.Вагнера). Згодом міланський театр «Ла Скала». Перші гастролі – оперні театри Італії.
Із 1917 року Іван Стешенко співає у Київському оперному театрі. Ним створені образи Мельника в «Русалці» О. Даргомижського, Данила Галицького в «Князі Ігорі» О.Бородіна, Мефістофеля у «Фаусті» Ш.Гуно, Дона Базіліо в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні та інш. Активно виступає в концертах, пропагуючи твори М.Лисенка, В.Заремби, Я.Степового, К.Стеценка.
У 1921 році – виїхав за кордон на лікування, з 1922 році родина перебралася до США, де прожила майже 10 років.
Із 1921 по 1931 рік тривав вершинний період творчості Івана Стешенка. Він співав на сценах США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі. Як оперний, так і концертний репертуар І.Стешенко співав мовами оригіналу: оперний – 8, а концертний – 11 мовами, з обов’язковим виконанням хоча б однієї пісні українською мовою.
У 1929 році обмеженим видавництвом, для продажу в США вийшло дві платівки з записом оперних партій Івана Никифоровича.
У 1930 р. виступав на сцені «Гранд-Опера» в Парижі, в Варшавській та Берлінській операх; 1931 р. – успішні гастролі в Англії. Не зважаючи на тріумфальні виступи, Іван Стешенко мріє про повернення на Україну, і в тому ж таки 1931 році оперний співак, повернувшись на батьківщину, співає у Харківській опері, згодом, змушений був стати солістом Харківської філармонії. Його концерти, а їх було більше 60, перетворювалися на мистецьку подію провінційних міст. З лютого 1936 р. співав Стешенко на сцені «Большого театру» (опери «Фауст», партію Мірошника в опері «Русалка»). Унікальними стали гастролі Івана Стешенка 1936 року на Уралі, в Сибіру, й на Далекому Сході. І.Стешенко у тридцятих роках відвідав Лебедин, гостював у матері. Важка хвороба нирок заважала не лише творчій діяльності, але і стала причиною передчасної смерті співака – 43-річний Іван Стешенко раптово пішов із життя 2травня 1937 року в Москві. Урна з його прахом знаходиться в колумбарії Донського монастиря Москви.
Шевченкіана Івана Никифоровича Стешенка
1917 року під час гастролей у Рівному І.Стешенко співав на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку. У лютому-березні 1928 року в США та Канаді, за програмою «Пісні усіх народів» (ювілейні вечори на честь Т. Шевченка), Іван Стешенко виступав разом із Соломією Крушельницькою. Концертний репертуар І. Стешенка прикрашали пісні на слова Тараса Шевченка: «Ой три шляхи широкії» (муз. М.Лисенка), «Минають дні, минають ночі» (муз. Вл. Заремби) та ін.
