День святої Катерини – містичне жіноче свято долі. Саме тому, напередодні, дівчата ворожили на своє майбутнє, а вагітні жінки молилися про легкі пологи. Навіть парубки постилися, щоб доля послала їм гарних, добрих і працьовитих дружин.
Серед молодіжних ворожінь, найпопулярнішими були гадання з тваринами. Наприклад, з півнем, якому ставили миски з зерном, водою та дзеркалом і дивилися, куди він піде. Якщо птаха підходив до води – суджений мав бути пияком, до зерна — працьовитим хліборобом, а як підійде до дзеркала — паничем, проте самозакоханим ледарем.
Ще, готували пиріжки на воді, взятій з криниці до сходу сонця, натирали їх салом і розкладали на лаві, потім пускали у хату голодного собаку. Чий пиріжок він з’їдав — та дівчина протягом року мала вийти заміж, якої ж ні – залишалася дівувати. Якщо пес скидав пиріжок на підлогу – це означало нещастя.
Також вранці, до схід сонця, дівчата йшли в садок і зрізали гілочку вишні, потім ставили її у хаті в пляшку з водою і чекали свята Маланки (31 грудня). Якщо до Маланки вишня розів’ється і зацвіте – то й доля дівоча цвісти буде. Поганою ознакою є, якщо гілочка засохне.
Увечері дівчата сходилися до однієї хати і варили спільну пісну вечерю — борщ і кашу. На неї, без запрошень, мали приходити і хлопці. Щоправда, навідувалися вони пізно ввечері, після того як дівчата закінчать ворожити. Завершивши обрядову вечерю, молодь влаштовувала різноманітні забави (але без танців, бо піст).
У деяких регіонах, зокрема на півночі та заході України, дівчата після закликів долі з кашею, ідуть попід хатами і слухають розмови: якщо у хаті чується сміх і слова: «хай іде» — це означає, що протягом року дівчина піде заміж і подружнє життя буде щасливим, а якщо сварка, то таке ж нещасливе буде і заміжжя, якщо ж взагалі тихо – весілля чекати не скоро.
За допомогою ворожіння можна було дізнатися, чиє весілля буде першим. Для цього дівчата знімали взуття з однієї ноги і ставили його в ряд від порогу до порогу: чий чобіт першим досягав протилежного порогу — та дівчина перша мала вийти заміж.
В наш час поширене ворожіння на тарілках. Для нього треба: перстень, стрічку, копійки та ляльку. Одна з дівчат повинна відвернутися, а інші ховають під перекинуті тарілки ці предмети. Потім дівчина вибирає якусь тарілку: перстень означає заміжжя протягом року, стрічка – дівоцтво, копійки – нещастя, лялька – позашлюбну дитину.
Ще, клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кількість хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок – для дівчини. Лягаючи спати, юнка читала молитву святій Катерині, аби та змилосердилася над нею, а вдосвіта просила найменшого в родині хлопчика витягнути випадковий листочок – який втрапляв, за того і вийде заміж, а як випадав листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.
Після опівночі, перед тим як заспівають перші півні, дівчата брали миску з вечерею, обгортали її новим рушником і йшли «закликати долю». Кожна з дівчат вилазила по черзі на ворота, тримаючи в руках вечерю, і тричі гукала: «Доле, доле, йди до мене вечеряти!» Якщо в цей час співав півень, вважалося, що «доля обізвалась», якщо ж ні – то «Доля оглухла і голосу не чула».