14 листопада християни східного обряду відзначають День апостола Пилипа. Цього дня віряни вшановують пам’ять Пилипа, який був обраний Спасителем одним з дванадцяти апостолів та згаданий у всіх чотирьох Євангеліях. Також, це свято називають Заговини. Наступного дня, традиційно, починається Різдвяний (Пилипівський) піст, що триває аж до Різдва (25 грудня). Після дня святого Пилипа християни починають Пилипівку — Різдвяний піст, який стає можливістю підготувати душу до зустрічі з таїнством Різдва Христового. Пилипівка несе не лише покаяння, а й очищення. У цей час, посеред суєти і шуму, віруючі мають нагоду зосередитися на найголовнішому. Піст допомагає  повернутися до духовних цінностей, залишити марноти та присвятити себе тому, що є справді важливим.

       Це останній день у році, коли можна їсти продукти тваринного походження. В цей день ще дозволяється вживати м’ясо та молочні продукти, а ось із наступного дня (15 листопада) вже розпочинався піст. Колись, у цей вечір, напередодні посту, готували смачну обрядову вечерю: борщ, локшину, пиріжки, вареники, печену птицю. Кілька сусідських родин сходилися в одну з осель, приносячи з собою їжу та напої – «щоб статечно провести Пилипа». Не рідко на запусти запрошували і кумів. За давнім звичаєм, до батьків приходили вечеряти дочки із зятями, котрі нещодавно одружилися.

         Пилипівські посиденьки супроводжувалися жвавими розмовами (переважно про цьогорічний врожай), цікавими історіями, романтичними спогадами та піснями, завершуючись аж за північ. Залишки від вечері віддавали бідним людям, згодовували котам і собакам, а також домашній худобі, щоб всі тварини легко пережили пост. Хлопці і дівчата організовували свою вечірку-складчину, на яку не рідко приходили і нещодавно одружені молодята. Для тих хто не встиг одружитися доводилося продовжувати парубкування та дівування. В таких випадках кажуть: «Пилип не до всіх прилип».

     Наші пращури вірили, що апостол Пилип благословляє працю, а тому цей день вважався особливо сприятливим для рукоділля. Кажуть, що вишитий у цей день весільний рушник обов’язково принесе молодій сім’ї щастя і благополуччя. З цим святом завершувався весільний сезон, який відновлювався лише після Різдва.

     У давнину на свято дотримувалися певних обмежені і заборон.

• Так, у День апостола Пилипа не можна важко працювати фізично, прибирати, прати.
• Цього дня заборонялося їсти солодке. Вважалося, що так можна накликати біду та хвороби.
• В цей день не можна відмовляти у милостині.
• Не можна прати та виливати воду надвір. Вважалося, що це може накликати на дім нещастя.
• Заборонено стригти волосся — і дорослим, і дітям. Стрижка в цей день могла, за повір’ям, забрати удачу.
• Сварки між жінками цього дня можуть зіпсувати стосунки надовго. У народі вірили, що будь-які конфлікти можуть призвести до тяжких образ.
• Можна різати курок, але не півнів. Півень вважався оберегом дому, тому його не можна було вбивати в Пилипів день.

     Цього дня наші пращури також спостерігали за природою, щоб передбачити погоду на зиму:

• Теплий день — до лютої зими. Якщо 14 листопада було тепло, вважалося, що зима буде холодною та сніжною.
• Багато бруду на дорогах — зима буде теплою до січня. Тепла осінь без раннього снігу вказувала на м’яку зиму.
• Листя ще залишились на деревах — чекай на затяжну зиму та неврожай у новому році. Це вважалося ознакою важкої зими і несприятливого врожаю.
• Лід на озерах передбачав швидке похолодання, особливо якщо лід був тонким та хрустким.