Народився художник 26 серпня 1918 року в селянській родині на мальовничій Сумщині, в селі Куличка. Місцевість славилася збереженням народних традицій, працелюбними, доброзичливими людьми. АндрійМикитовичзгадував: «У нашій родині дотримувалися християнськи хзвичаїв, співали українські пісні, шанували народні обряди. Українська культура, повага до наших предків сповнювали оточення, у якому я ріс. Мати завжди прикрашала оселю квітами, вишивками, розписаним посудом, уміла прищепити цікавість до прекрасного».
Навчався майбутній художник в Харківському художньому інституті в майстерні В. Корбинського, але закінчити не зміг, тому, що почалась війна з Фінляндією. Брав участь і у німецько-радянській війні.

Після закінчення Другої світової війни Андрій Микитович вступив до Ленінградського Інституту мистецтва та архітектури імені Іллі Рєпіна, де навчався протягом 1945—1951 років, його викладачами були Б. Ольховський, І. Сорокін, Р. Френц. Після закінчення інституту художник працював в Ленінграді у студії при Військовій академії кораблебудування. Навесні 1953 року А.Мордовець їде в місто Чернігів. Він згадує: «До Чернігова я прибув на початку квітня 1953 року. Старовинне місто, весняна повноводна Десна вразили мене так, що я назавжди залишився тут…». Жив у Чернігові в будинку на вулиці Володимирівській № 1а. В новому і близькому для серця місті художник творчо працює, зарекомендовує себе талановитим живописцем, фахівцем. Постійно бере участь у республіканських та обласних виставках. Чернігову митець присвятив велику кількість творів – «Старий Чернігів», «У Ялівщині», «Повінь на Кордівці». Художник багато мандрував Кримом, Карпатами, Чернігівщиною і під час подорожей не полишав пензлика та фарб – «Осінь у Седневі», «Десна біля Мезина», «Синевирська Поляна», «Початок весни в Олешні». Створював портрети – «Жінка», «Хлопчик», «Лірник».Удосконалюючи традиції реалістичного мистецтва, художник створює свою, характерну лише для нього, художню мову. Пише портрети, картини на історичну тематику: «Гайдамаки» (1960 р.), «Клятва» (1972 р.), «Річка Удай на Прилуччині» (1974 р.) та інші. Його краєвиди зображають мальовничі куточки Чернігівщини в різні пори року. Особливо художнику вдається відобразити давні пам’ятки архітектури в оточенні природи. Реальні мотиви наповнені ліричним настроєм, неповторністю краси, роздумами. 1962 рік в житті Андрія Микитовича ознаменований вступом до Спілки художників, а в 1985 році він стає одним із ініціаторів створення Чернігівської обласної організації національної спілки художниківУкраїни. Брав участь у республіканських та обласних виставках з 1961 року. Персональні виставки відбулися в Чернігові у 1963, 1969, 1984, 1988, 1994, 1996, 1998 роках, Брянську у 1985 році, Лебедині у 1996—1997 роках.
Окремі картини майстра зберігаються у Чернігівському і Лебединському художніх музеях.
У 1993 році Андрій Мордовець отримав Чернігівську обласну премію ім. М.М.Коцюбинського, у 2006 році звання Заслужений художник України.
13 грудня 2006 року Андрій Микитович трагічно загинув у рідному місті. Його збила машина на одній з центральних чернігівських вулиць. Кажуть, якби водій не зник з місця події, а художник вчасно отримав медичну допомогу, він би ще міг жити…Твори Андрія Микитовича Мордовця свідчать про нього як про митця високого фахового рівня, для якого рідна земля та доля волелюбного українського народу були джерелом натхнення. Творчість митця з роками набуває особливого сенсу.