Українська піаністка, професор Тбіліської та Київської консерваторій Валентина Костянтинівна Стешенко-Куфтіна народилася в сім’ї священника – отця Костянтина Стешенка (репресованого і страченого 1938 р.) 20 січня (2 лютого) 1904 у місті Лебедин Харківської губернії.Сім’я доволі часто переїжджала з місця на місце, педагоги часто змінювались, все це не сприяло гарній музичній підготовці. У 1917 році сім’я поселилася в Пущі – Водиці під Києвом, наступного 1918 року Валентина Стешенко вступила до Київської консерваторії у клас Короткевича, в 1920 році переходить у клас фортепіаночудового музиканта і педагога Фелікса Михайловича Блуменфельда, який повною мірою розкрив її унікальні природні задатки. У 1923 році В. К. Стешенко блискуче закінчила Київську консерваторію, отримала звання вільного художника, і очікувано опиняється в центрі музикального життя Києва.
В цей же час Валентина Констянтинівна викладає у студії при консерваторії, бере активну участь у концертах Київської асоціації сучасної музики, концертує у Москві і Ленінграді (1924–1930 роки), крім того у 1920-ті роки стає першою виконавицею творів видатного українського композитора, диригента і педагога Бориса Михайловича Лятошинського, які вона виконувала «із зворушуючою силою художньої переконливості» (так написав про її манеру виконання музичних творів український мистецтвознавець, композитор, історик культури І́гор Фе́дорович Бе́лза ), сам Лятошинский присвятив їй свою Сонату № 1 op. 13 (1924). У 1928 році Валентина Стешенко виходить заміж і переїжджає у Москву досвого чоловіка, відомого археолога і етнографа Бориса Куфтіна (з того часу вона стала носити подвійне прізвище – Стешенко-Куфтіна). Разом з чоловіком бере участь у етнографічних експедиціях (вивчає місцевий фольклор)на Керченський півострів, Далекий Схід у Північну та Південну Осетію, пізніше у Грузії до Менгрелії і Гурії.
27вересня 1930 року за звинуваченням в контреволюційній діяльності Борис Куфтін був заарештований, незаконно засуджений та висланий уПівнічний край строком на 3 роки, заслання відбував у селі Кубенське (нині Вологодська область росії), на заслання до чоловіка приїхала молода дружина, і щоб не гаяти час організувала при будинку культури хор.
У 1933–1952 роках сім’я проживає у Грузії, де з 1935 року Валентина Констянтинівна викладає спеціальне фортепіано в Тбіліській Державній консерваторії (з 1942 року — професор, у 1947–1950 роках — завідувачка кафедри фортепіано, читає курс лекцій з історії та теорії піанізму).З 1935 року В. К.Стешенко-Куфтіна науковий співробітник етнографічного відділення Державного музею Грузії, веде активну наукову діяльність, написала унікальну, фундаментальну працю «Древнейшие основы грузин ской народной музыки. Флейта Пана», книга вийшла з друку багато ілюстрованою, містила нотні додатки (наспів на грузинській багатоцівковій флейті), ця книга на конкурсі науково – дослідницьких робіт 1937-38 років отримала другу премію. У 1936 році концертом «Фольклорний жанр у сучасній музиці» поновлює свою виконавську діяльність.Розквіт виконавської творчості піаністки припав на 1938–1951 роки. У цей період Стешенко-Куфтіна виступає переважно у Тбілісі, виконуючи твори Й.С.Баха, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шопена, Брамса, Рахманінова, Скрябіна, Прокофє’ва. Її високохудожнє виконання здобуло щиру прихильність публіки. Гру Стешенко-Куфтіної високо цінували Генріх Нейгауз та Святослав Ріхтер.
Від 1952 року Валентина Констянтинівн – апрофесорка Київської консерваторії, у якій часово викладає. Серед відомих учнів Валентини Костянтинівни – Всеволод Воробйов, Марина Натішвілі, Хана Май, Емма Файнштейн, Борис Юшанцев, Людмила Піралішвілі.
В.К. Стешенко-Куфтіна померла (покінчила життя самогубством) 3 серпня (у Вікіпедії приведена дата 26 серпня) 1953 року у віці 49 років, у селищі Лієлупе (передмістя Юрмали) після смерті коханого чоловіка Бориса Олексійовича Куфтіна, який загинув в результаті трагічного нещасного випадку 2 серпня 1953 року на 61 році життя.