5 лютого 2017 року, опівдні, на 81 році життя, в Києві перестало битися серце відомого українського поета, гумориста, письменника Володимира Григоровича Морданя. Поховали його у рідному Лебедині на Сумщині.

Володимир Григорович Мордань народився 15 січня 1937 року в простій селянській родині в селі Новосельське  Лебединського району Сумської області. У 1952 році після закінчення 7 класів Василівської середньої школи Володимир Григорович продовжив навчання у Лебединському педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка (закінчив у 1955 році). У 1954 дебютував поезіями у Лебединській районній газеті, у республіканській і всесоюзній періодиці – віршем «Рідна мова» у журналі «Прапор» (1959, № 8). Після закінчення у 1961році Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя, працює у Києві, спершу у газеті «Радянська освіта», журналах «Україна» і «Ранок»,у видавництві «Молодь», а потім – старшим редактором видавництва «Музична Україна». У 1962 році побачила світ його перша поетична книжка «Задесення моє»,потім почергово вийшли наступні збірки – «Ритми» (1965), «Листопад» (1967), «День» (1968), «Дерев зелені біоструми» (1972), «Лебедин» (1976), «Верес» (1983), «На рушнику зорі» (1987), «Осінні жовті письмена» (1997). Багато віршів нашого земляка покладено на музику. Ряд поезій поет присвятив рідній Лебединщині.

       У 1966 році Володимира Морданя приймають до Спілки письменників України.

      В. Г. Мордань автор книг для дітей «Сонячний ранок» (1966), «Де весняночки кують» (1971), «Літо починається» (1973) та казки з музикою К. М’яскова «Коваль нот» (1971); камерних кантат «Тріолети» (1986, музика О. Костіна), «Сміється джерело» (1988, музика Я. Верещагіна); збірок вокальних творів «Гей, сурмаче!» (1987).

    На окрему увагу заслуговують тріолети В. Г. Морданя – збірки гумору, сатири та присвят «Це Європі далеко до нас» (2003). Низку творів В. Г. Морданя покладено на музику (збірник «Калиновий вогонь», 1984), а також, перекладено білоруською, молдовською, російською, татарською та іншими мовами. Пісні на вірші Морданя звучать у виконанні хорових колективів. Василь Григорович здійснив чимало перекладів українською мовою популярних радянських  пісень, творів білоруських, аварських поетів.

     Нагороджений двома медалями, Почесною грамотою Верховної Ради України (2005) з нагоди 10- річчя Всеукраїнської газети «Хата», дипломант республіканського конкурсу патріотичної пісні, лауреат пісенного конкурсу журналу «Україна», лауреат літературної премії  імені Олександра Олеся (2003), відмінник преси.