29серпня у Лебединському краєзнавчому музеї до Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відбулося  засідання «круглого» столу «З Україною в серці».

      В роботі засіданні взяли участь начальник відділу культури і туризму Світлана Циханська, історики, краєзнавці  Сергій Венгеровський та  Володимир Кравченко, педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти міста та інші.

     Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять про всіх захисників і захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

      співробітник музею Ігор Білоножко привітав учасників заходу тарозповів про історію вшанування на державному рівні пам’яті полеглих захисників України.

     Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам’яті. Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на   землях та в еміграції.

Так, стараннями генерала Марка Безручка  та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань.

    Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».

      В ході спілкування Володимир Кравченко висловив свою думку про те, що можна не вводити нові свята, а на державному рівні відзначати святоДень Героїв, яке  з 40 – х років ХХ століття широко відзначають в еміграції, це свято припадає накінець травня,  також, він звернув увагу присутніх на байдуже ставлення до пам’яті про загиблих в роки СРСР, коли офіційна пропаганда говорила про те що «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», а на ділі виходило зовсім по іншому: втрати у війнах були засекречені, деякі теми не розглядалися взагалі (голодомор).

    Сергій Венгеровський зазначив, що окремою сторінкою споконвічної боротьби та незламності стали бої із московським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Саме там, у полях соняхів, знову проявився генетичний код української нації – нації героїв. З Україною в серці, з гаслом «Свобода або смерть!» воїни билися до останнього.

      Засідання круглого столу проходило в дружній, невимушеній атмосфері.