25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. Майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.
| Із протоколу засідання Малої Ради 25 лютого 1918 року, місто Коростень У справі державного герба України Мала Рада ухвалила: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». |
За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими.
Тризуб на «Шаблі Карла Великого»
В X ст. германськими племенами на руїнах Франкської імперії була створена Священна Римська імперія германської нації. В цій державі до кінця XVIII ст. при коронації імператорів опоясували священним мечем-шаблею, котра скоріш за все була виготовлена в Києві, потім шаблю перевезли у Відень, де вона й зберігається по цей день.
Мова йде про знамениту «шаблю Карла Великого» або «Віденську шаблю». Про те, як з’явилась шабля серед німецьких церемоніальних реліквій, існують різні легенди:одна розповідає, що вона була подарована Карлові героєм казок з «Тисячі і однієї ночі» Багдадським халіфом Гаруномаль Рашидом, інша – що була захоплена Карлом Великим в бою з аварами, а ще частина дослідників стверджує що «Віденська шабля»подарована матір’ю угорського короля Соломона у 1063 році одному з баварських герцогів під назвою «меч Атілли», а потім уже перейшла у власність імператорів, втім існуєбагато інших як наукових версій так і легенд.
Що стосується дослідникі, впринаймні, на цій думці зійшлися і наші, і західні дослідники, і російські –«шабля Карла Великого», по-перше, на кілька століть молодша самого імператора, по-друге, була виготовлена десь близько 1000-го року, по-третє, походить найвірогідніше з Києва і, потрапила до Західної Європи як дипломатичний подарунок Володимира Святославовича якомусь із європейських колег.Отже, шабля Карла Великого скоріш за все є «шаблею Володимира Великого».
У1965 році знаменитий вчений – дослідник давньоруської зброї Анатолій Кірпічніков доволі переконливо довів київське походження цієї шаблі, вінвважав, що зброяр приховав княжий знак Володимира у рослинному плетиві оздоблення піхов.
Завдяки надзвичайно високому рівню українського зброярського мистецтва ця шабля на довгі століття стала однією з найбільш шанованих реліквій німецьких імператорів, подібно як і знамените Київське Євангеліє (або «Реймське Євангеліє»), на котрому впродовж віків складали присягу французькі королі. Привертає увагу ще одна легендарна назва цієї шаблі — «Меч Атілли».
