Український скульптор, член Харківської організації Спілки художників України від 1962 року та Національної спілки театральних діячів України від 1998 року Якубо́вич Семе́н (Ха́цкель) Авра́мович (Абра́мович) ( далі Семе́н Авра́мович Якубо́вич) 6 років тому, 3 жовтня 2017 року, не доживши 4 місяці до свого 95 – річчя, не встигнувши взяти в руки свою останню, як він сам казав, головну книгу свого життя «О жизни и о творчестве», сигнальний екземпляр якої вийшов наступного дня після смерті майстра.
Якубо́вич Семе́н Авра́мович народився сто років тому, 26 січня 1923 року в місті Лебедині, Харківської губернії. Лебедин, в якому пройшло раннє дитинство Семена Абрамовича, залишився в його пам’яті мальовничим, щедро прикрашеним зеленню містечком, в оточенні синіх, казкових озер.
Після смерті мами турботу про виховання онука взяли її батьки, дуже гарні, добрі люди. «Часто зимовими вечерами, – згадує Семен Абрамович, – коли в грубці яскраво горять дрова, гуде вітер в бовдурі, а за вікном мете так, що до ранкуснігом заносило половину містечка, ми з дідусем (а інколи і бабуся приєднувалася) малювали кумедні малюнки з життя міщан, або ліпили з глини казкових вершників та лісових звіряток. В їхній сім’ї здавна поважали народну творчість, виготовляли кераміку. На початку 30- х років, коли по селам йшла насильницька колективізація, яка супроводжувалася конфіскацією майна, хліба, худоби, старенькі відчуваючи що насувається лихо, вирішили відіслати онука до батька в Харків. Невдовзі всю рідню матері розкуркулили, забрали корівку і коника, а дідуся з бабусею, зарахувавши до «ворогів народу», завантажили в товарняк і у люті морози відправили по етапу в Сибір».
«І навряд чи хтось з родичів добрався до пункту призначення живим,- говорить Якубович. – Холод і голод косили тоді все , на Богом забутих землях України і росії».
У батька семирічний хлопчик затримався недовго, і далі він жив у тітки Дори, сестри батька. Дітей у них з чоловіком не було, і піклувалася вона про племінника як про рідного сина.
«Ну, а далі була школа, улюблені заняття по малюванню і … палац піонерів».
Вже в ранніх роботах Якубовича відчувалася рука справжнього майстра. Впродовж 1938—1941 років Семен Аврамович навчався в Харківському художньому училищі. У 1947—1950 роках він вільно слухач Харківського художнього інституту (викладачі Ірина Мельгунова, Адолья Страхов).
Від 1950 року працював в театрі ім. Т. Г. Шевченка, на Харківській скульптурній фабриці Художнього фонду УРСР. Жив у Харкові в будинку на вулиці Снігирівській № 14/22, квартира 139, потім в будинку на вулиці Культури № 20, квартира 18.
Семе́н Авра́мович багато зробив для Харкова, для української культури в цілому. В центрі Харкова встановлений пам’ятник письменник у Г. Квіткі-Основ’яненку.

Романтичний, сповнений экспресії образ видатного театрального діяча Леся Курбаса, засновника театрутеатру «Березіль» втілений на меморіальній дошці на фасаді Харківського театру ім. Т. Г. Шевченко і подарований автором місту. Бюст еврейського классика Шолом – Алейхема подарований автором Просвітницькому центру «Холокост».
       Семен  Абрамович  ніжно любив Україну, був переконаний, що вона повинна бути незалежною. До кінця життя цікавився політикою, і головне до останнього малював, малював, малював….