Святки — дванадцять днів після свята Різдва Христового до свята Богоявлення (Водохреща). «Зимові свята» тривають від 24 грудня до 6 січня. Ще з давнини, це головне зимове багатоденне свято. Протягом цього часу українці вітали один одного з Різдвом, бажали доброго врожаю, щедрого року, багатства і добробуту у дім господарів. А щоб всі побажання втілювалися у життя, існували свої традиції і звичаї, які передавалися з покоління в покоління. Цей час був коротким перепочинком в сільських роботах, короткочасним періодом відносного достатку у більшості сімей і супроводжувався масовими народними звеселяннями.
Це період так званого зимового повороту сонця. За слов’янським уявленнями це зустріч нового сонячного року, а звідси і свято народження Сонця — найзнаменніше зимове свято, що об’єднувалося цілим каскадом обрядових дій. Усі вони так чи інакше стосувалися завершення хліборобського циклу, що підтверджують численні ритуалізовані дійства (кутя, посівання зерном, виготовлення Дідуха тощо).
Наступного дня після Різдва Ісуса Христа, 26 грудня, християни відзначають свято – Собор Пресвятої Богородиці. Церква звертається до Богородиці з подячними і хвалебними піснями, що вона народила Ісуса. День називається Собором, тому що це не одне з тих окремим свят тільки на честь Богородиці (є свята її Зачаття, Різдво, Благовіщення та інші). Цього дня свято загальне (соборне) разом з іншими особами, які були близькі самої Діви Марії і Спасителя. У цей день вітають всіх Марій. Цього дня у храмах співають хвалебні пісні Богородиці, запалюють свічки і читають молитви.
В народі це свято називали просто: Богородиці. Вважалося, що це свято для жіноцтва навіть важливіше, ніж Різдво, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою. У народі вірили: якщо вагітна жінка або її чоловік, навіть у разі крайньої потреби, працюватимуть цього дня, то в них народиться дитина з фізичними вадами. Це свято, вважалося, святом породіль і бабок-повитух. Собор Пресвятої Богородиці в народі називали “Бабині каші”. А все тому, що було прийнято ходити майбутнім мамам в гості до бабів. Вони приносили кашу, солодощі і разом молилися за здоров’я майбутньої дитини. Дуже важливо зробити хоча б одну світлу справу. Вірили, що цим відлякували темні сили.
На Богородицю починали колядувати й жіночі ватаги. У свято часто грали на музичних інструментах, розважалися і веселилися. Як і на будь яке свято, на цей день, також, існує багато забобонів та прикмет.
- Не можна купувати мотузки або вироби з них, оскільки це може призвести до того, що в родині хтось повіситься.
- Не можна готувати і їсти кисіль – це до небіжчика.
- Колядників, які прийшли в будинок, потрібно обов’язково впустити і пригостити смачною їжею, що принесе господарям будинку щастя і добробут.
- В цей день ворожіння на врожай і шлюб – правдиві.
- Потрібно виносити з дому непотріб і битий посуд. Це принесе щастя.
В народі примічали:
- Якщо цього дня буде хуртовина і мороз, то літо буде холодним.
- Якщо за вікном сніг і мороз – літо буде непогожим і холодним.
- Зграї ворон літають над головою – чекай на хуртовину.
- Якщо цвірінькають синиці – незабаром нічні заморозки.
- Якщо в печі горить біле, а не червоне полум’я, невдовзі потеплішає.
- Якщо після заходу сонця небо забарвлюється в червоний колір – чекайте на морози.