Одним із найбільших свят осені в Україні є Покрова Пресвятої Богородиці. Воно не належить до 12 найбільших, але водночас є одним із найбільш шанованих в Україні. Воно поєднує в собі релігійний зміст, історичну пам’ять і національні символи.
Із переходом Православної церкви України на новоюліанський календар, який відбувся 1 вересня 2023 року, свято Покрови, як і більшість церковних дат, змістилось. Якщо раніше його відзначали 14 жовтня, то тепер датою свята стало 1 жовтня. Саме ця дата зараз є святковим днем у нашій державі.
За церковним каноном, події, що лягли в основу свята, сталися в VII столітті в Константинополі. Під час облоги міста християни зібралися разом в храмі на молитву. Серед них був святий Андрій Юродивий, якому з учнем Єпіфанієм з’явилася Богородиця. Вона простягла над людьми свій омофор (покривало) на знак свого захисту і заступництва. Незабаром загарбники відступили і загроза для міста минула.
Свято на честь цих подій запровадили у Х столітті. З церковної точки зору воно символізує опіку Божої Матері над християнами. Пізніше в Україні свято почало асоціюватися із захисниками Батьківщини.
Для українців Покрова – не просто релігійна дата. Здавна вона пов’язана з військовою та козацькою традицією. Так запорізькі козаки вважали Богородицю своєю покровителькою, будували храми на її честь і перед виступом у похід звертались до неї з проханням про захист та допомогу. На Покрову обирали нового отамана. Недарма Покрову часто називають ще й Козацькою Матір’ю. А ще після свята козакам дозволялось покинути Січ і повернутись додому до родин.
У 1940-х роках свято стало важливим днем і для Української повстанської армії. Саме день Покрови воїни УПА обрали своїм святом. Так вони підкреслили неперервність збройної боротьби українського народу протягом всієї історії.
Вже в новітній історії – з 2014 року – у день Покрови почали відзначати День захисників і захисниць України. Причому після переходу ПЦУ на новоюліанський календар було ухвалене рішення перенести на 1 жовтня і світське свято. Щоби не переривати традицію, вшановувати всіх, хто боронить країну, продовжили в один день із вшануванням захисної сили Богородиці.
В Україні це свято було перехідним і завжди вважалося кордоном між літом і наступаючою зимою. До цього часу вже прибрані врожаї з полів, зроблені всі заготовки на зиму.
Традиційно зранку віряни вирушають до храму, щоб поставити свічку і помолитися. У Пресвятої Богородиці просять здоров’я для себе і для близьких, сімейного щастя, незаміжні дівчата – гарного нареченого, а також захисту від ворогів і миру – як у домі, так і в країні.
Господині готують святкові страви, а колись у селах влаштовували ярмарки та веселі гуляння.
Саме з Покрови починався сезон весіль. В народі говорили: «А на Покрову і весілля зіграємо». Вважалося, що шлюби, укладені в цей день свята — міцні і щасливі. Тому це свято стало дуже «популярним» для весіль.
Цей день варто провести в мирі й гармонії. Забороняється:
- сваритися, заздрити чи лихословити
- виконувати важку домашню роботу (прати, прибирати, копати землю)
- обіцяти те, що не плануєте виконати – все невиконане обернеться невдачею
- сумувати чи нарікати – Покрова має бути вдячним і світлим днем.
В народі примічали:
- якою буде погода на Покрову – такою очікується і зима
- сніг у цей день обіцяє щасливе подружнє життя молодятам
- вітер із півночі – до холодної зими, із півдня – до теплої
- дощ зранку – на сонячну погоду наступного дня
- знайомство на Покрову часто вважали доленосним.