Православні християни 1 жовтня за новим церковним календарем (14 жовтня — за старим стилем) відзначають велике свято Покрова Пресвятої Богородиці. Цей день нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом в  Україні.

      Свято ознаменовує засинання природи та укривання землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо».

        Яка ж історія свята? Над вивченням історії православного свята працювали багато вчених з усього світу, але неточності й досі залишаються. Існує кілька трактувань появи свята Покрови Пресвятої Богородиці, однак, всі вони, так чи інакше, розповідають про облогу Константинополя ворогами та чудесний порятунок міста завдяки заступництву Божої Матері. Сама назва свята пов’язана з назвою частини одягу Пресвятої Богородиці – головного покривала, або мафорія, який став називатися на Русі «омофором».

       Свято бере свій початок з подій, що сталися 910 року в Константинополі (сучасний Стамбул). За легендою, під час облоги міста ворогами, мешканці молилися у Влахернському храмі, коли святий Андрій Юродивий побачив видіння Пресвятої Богородиці. Вона з’явилася перед людьми та вкрила їх своїм омофором (покровом), що символізувало її захист. Після цього вороги відступили, і місто було врятоване..Відтоді і відзначається свято Покрова Пресвятої Богородиці.

    Наші предки це світле свято починали відзначати з ранкової служби в церкві. Віруючі просять у Божої Матері заступництва, звертаються в молитві до Пресвятої Богородиці з проханням про здоров’я, захист, допомогу, сприяння в сімейному житті та любові. Вважається, що протягом року до наступної Покрови Богородиця буде допомагати і оберігати того, хто помолився.

      Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

       Пiд ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

«Пресвята Покрiвонько,

Перед твоїм кривалом

Голови схиляємо.

Прохаємо, Покрiвонько,

Од лиха укрити,

Здоров’ячко наше

Знов нам оновити».

      Особливо,  вранці до церкви поспішали вдови, самотні жінки і незаміжні дівчата. Вони молилися про те, щоб стати під покров Богородиці: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», тощо. А молодиці просили про захист сім’ї та, до речі, і про свою красу і молодість. Для цього вони з самого ранку виходили на вулицю, вмивалися росою і говорили: «Мати Пречиста, хай буду душею та тілом чиста, змий з душі турботу, а з серця – скорботу».

        У народі свято Покрови було приурочене до закінчення польових робіт. До цього дня закінчували збирати гриби в лісі. Вважалося, що саме на Покрову починається перше «зазим’я».

       “Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Починалася пора весільних гулянь, яка могла тривати цілий місяць.

       Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».

      А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»

      У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

      А щоб весь рік у будинку панував затишок і благополуччя, на Покрову прийнято пекти млинці. Традиційно на Покрову утеплювали будинок і в цей день, зазвичай, перший раз затоплювали піч.

В народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: “Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря – добром”.

     Був звичай до свята Покрови Богоматері вселятися в новий будинок, щоб його оберігала  Богородиця.

     До свята поверталися додому з усіх усюд різні подорожні, завершували свої мандрівки й чумаки.

І так звані «строкачі» – заробітчани, наймити, які працювали в більш багатих господарів ціле літо, верталися до своїх теренів зі скромними гостинцями рідним. А бджолярі заносили свої вулики у тепло.

      Худобу після Покрови теж не виганяли на пашу. А в цей день ситно годували, щоб усю зиму мала що їсти.

       Поля на цю пору мали бути зорані й засіяні. «Хто сіє по Покрові – той не матиме й корові», «Після Покрови сівба – вдовина та сирітська», – мовили в народі.

     Люди примічали:

• Яка погода на Покрову  – такою буде і зима.
• Якщо на Покрову сухо i тепло – зима буде пiзньою.
• Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
• Якщо в цей день сніг не покрив землю — не покриє в листопаді та грудні.
• Відліт журавлів до Покрови — на ранню зиму.
• Вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

    Є прикмети на Покрову і для майбутніх наречених:

• Якщо зіграти весілля на Покрову – молоді будуть жити душа в душу.
• Сніг у весілля на Покрову – щастя молодим.
• На Покрову сильний вітер – буде багато наречених.
• Багато снігу –  буде багато весіль наступного року.
• Весело Покрову проведеш – гарного нареченого знайдеш.
• Знайомство з хлопцем на Покров – до швидкого весілля.