12 вересня 2011 року перестало битися серце видатного історика, державного і громадського діяча, доктора історичних наук (1968), професора (1994), академіка НАН України (1978), заслуженого діяча науки і техніки України (1990), Героя України (2000) Тронька Петра Тимофійовича.

    Петро Тимофійович народився 12 липня 1915 року у селі Заброди, тепер Богодухівського району Харківської області. Після закінчення вчительських курсів у місті  Богодухів працював учителем суспільствознавства і української літератури семирічної школи (1932–1934), обіймав посади помічника директора училища механізаторських кадрів (1934–1935) у селі Кленове Богодухівського району, помічника директора Лебединської школи сільськогосподарського учнівства з виховної роботи (1935–1936), заступника директора та директора Лебединського дитячого будинку (1937).
Учасник Другої світової війни.
       У 1948 році з відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, у 1948–1951 роках навчався в аспірантурі Академії суспільних наук у Москві.
У 1978–1979 роках – віце-президент АН УРСР. З 1979 року працював в Інституті історії України НАН України завідувачем відділу історико-краєзнавчих досліджень (1979–1988), радником при дирекції інституту, керівником проблемної групи з розробки питань теорії і практики історичного краєзнавства (1988–1993), завідувачем відділу регіональних проблем історії України (1993–2011).
      П. Т. Тронько очолював правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1967–1988), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1990–2011), Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара (1996–2011), був членом Президії Українського фонду культури (з 1991), віце-президентом Ліги історичних міст України (з 1995), першим віце-президентом Української академії історичних наук (з 1999).
      П. Т. Тронько є автором понад 600 наукових праць, у тому числі 17 монографій, які стосуються історії Другої світової війни, історичного краєзнавства, проблем охорони пам’яток історії та культури України; підготував 20 кандидатів і 6 докторів наук. Вчений ініціював і брав активну участь у підготовці та виданні багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР», очолював Головну редколегію багатотомної науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» тощо.
       П. Т. Тронько був почесним громадянином міст Богодухів, Лебедин, Переяслав-Хмельницький, Канів, Харків, Київ, Кам’янець-Подільський.
     Помер Тронько Петро Тимофійович 12 вересня 2011 року у місті Київ, похований на Байковому кладовищі.