Середа – середній день тижня. В давнину його ще називали „третійником”, бо цей день – третій. . У дохристиянські часи середа мала назву Яродень. Сучасна назва, “середа”, означає середина тижня.

      Нею піклується Меркурій (це – у римлян, а в греків – Гермес), який вважається покровителем мандрівників, торгівлі і мистецтв, та ще й виконує функції посланця богів. Наші предки віддавали цей день Дані – покровительці вод, що цілком збігається з опікунством Меркурія-Гермеса: і мандри, і торгівлю в ті часи в основному здійснювали водними шляхами. А що Меркурій ще й турбувався мистецькими справами, то цього дня корисно ткати, вишивати, прати, господарювати на городі.

Колір середи – синій, як і колір водних шляхів, якими мандрують, як і колір небес, під якими мандрують і трудяться в поті чола. Середа – день жіночий, її образ – молода жінка з покритою головою та знаряддям жіночого ремесла в руках.

…Для християн середа має бути „пісним” днем: бо саме в середу в голові Іуди зародилась думка зрадити і видати іудеям Ісуса Христа.

В окремих літературних джерелах вважається ще й днем Лади, прекрасної жінки-богині, тому є сприятливою для налагодження стосунків, відновлення злагоди і любові в родині, між людьми близькими чи тільки знайомими. В середу успішним буде здійснення всіляких хатніх і господарських робіт. І тут варто наголосити: в давнину люди були переконаними, що всі домашні потуги саме в середу матимуть особливий успіх.

      Середа – жіночий день. Цього дня дотримувалися посту. Намагались не мити волосся, не розчісувати, не заплітати кіс, “бо в середи 40 доньок і кожна висмикне пасмо”, “бо волосся перестане рости”, “бо голова болітиме”, “бо коса буде поганою”.

Не дозволяли і різати полотно на сорочки та шити або вбиратись у нову сорочку. Багата середа на приказки і прислів’я про себе:

• Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
• В середу постила, а корову вкрала.
• Гуляла середа, як ще була молода. 
• Знає песик середу. 
• Не сунься, середо, наперед четверга, бо ще й п’ятниця буде. (Не сунься, середо, поперед четвера). 
• Середа в нас аж до п’ятниці. 
• Середа – по коліна борода. 
• Середа та п’ятниця – четверові не укажчиця. 
• Середу твердо держить, а за чужим дрижить. 
• Скривився, як середа на п’ятницю. 
• Середа? То хай не ходить наперед четвера. 
• Ще то не біда, що без риби середа. 
• Як прийшла середа, то й вчепилася біда.