З 30 березня розпочинається Вербний тиждень (шостий тиждень Великого посту, або вербиця) — це останній тиждень перед Страсним тижнем і Вербною неділею, що символізує пробудження природи та духовну підготовку до Великодня.
У цей час віряни намагаються частіше бувати в храмі та дотримуватися посту. Наприкінці Вербного тижня відзначають два значущих свята – це Лазарева субота і Вербна неділя.
Народні традиції Вербного тижня сповнені магічних обрядів, що поєднують християнство з давніми віруваннями у силу природи. У деяких регіонах у середу або четвер господині готували обрядову кашу з додаванням вербових котиків («Вербова каша»), віруючи, що це додасть сил та здоров’я на весь рік.
Протягом тижня молодь та діти збирали гілочки верби. Вибирали саме молоді дерева біля річок, уникаючи тих, що ростуть біля кладовищ або мають дупла (де, за повір’ями, може ховатися нечиста сила).
У деяких місцевостях четвер Вербного тижня називали «Навським Великоднем» — часом, коли згадували померлих родичів і прибирали на могилах перед великим святом.
У Лазареву суботу збирали найбільші оберемки верби, а ввечері або вже вранці у неділю несли їх до церкви на освячення.
З давніх часів в цей період діють певні заборони, яких варто дотримуватися: краще утриматися від метушні. А також краще уникати сварок, не лаятися і не лихословити.
У народі вірили, що протягом усього тижня не варто займатися важкою фізичною працею та прибиранням, оскільки існував ризик привабити труднощі й випробування в життя. Водночас, варто уникати будь-яких конфліктів та сварок. Адже негативні емоції в цей період можуть притягнути нещастя. Зокрема, це також стосується пліток, брехні та образ.
Ба більше, на Вербному тижні заборонено розважатися та веселитися. Річ у тім, що віряни готуються до Великодня, тому мають присвятити час молитви та духовному очищенню.
До того ж, жінкам не можна займатися рукоділлям, зокрема шити й вишивати. Наші предки вважали, що тоді з’являється ризик скоротити тривалість власного життя.
Народне пов’язування «верба — марноцвіт» породило заборону сіяти городину (особливо картоплю та буряки) у цей тиждень. Вірили, що все посіяне буде «рідким», як верба, або піде в корінь і листя, але не дасть плоду.
Вважали, що в цей день після зимового сну в водоймах прокидаються русалки. Згідно з народними повір’ями, якщо до них добре ставитися, то в роду ніколи не буде потопельників.
Весь тиждень уважно стежили за вітром: якщо він дув сильний — чекали вітряного літа, а якщо було морозно — готувалися до гарного врожаю ярих культур.
В народі примічали:
- якщо протягом тижня стоїть морозна, але ясна погода — це добрий знак, що вродить багато ярих хлібів
- який вітер дме у Вербний тиждень, такий він буде і влітку. Сильний вітер обіцяє вітряне та буремне літо
- якщо на Вербну неділю тепло і сухо, то влітку буде багатий врожай фруктів. Якщо ж іде дощ — чекайте на гарний врожай зерна, але ягід може бути мало
- якщо у цей тиждень посадити кімнатну рослину з великим м’ясистим листям (наприклад, грошове дерево), то в дім прийде багатство. Але якщо вона зів’яне — це до фінансових втрат
- вважалося, що якщо з’їсти «котик» освяченої верби, то весь рік не буде боліти горло та не чіплятиметься лихоманка
- якщо птахи активно в’ють гнізда у цей час — весна буде дружною і теплою.